Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю під час виконання трудових обов’язків, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі – ДП "Одеський морський торговельний порт") на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2009 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 1995 року працював на посаді докера-механізатора виробничо-промислового комплексу № 1, який входив до складу Одеського морського торговельного порту (у теперішній час ДП "Одеський морський торговельний порт"). 12 вересня 2000 року під час виконання виробничого завдання з ним стався нещасний випадок, у результаті якого йому було завдано тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми, травм хребта, лопатки та ребер. Посилаючись на викладене просив суд стягнути з відповідачів одноразову виплату в сумі 140 580 грн., передбачену п. 4 Додатку № 12 до колективного договору, та 200 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Одеський морський торгівельний порт" на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу в сумі 140 580 грн. та 20 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2009 року рішення районного суду змінено: стягнуто з ДП "Одеський морський торгівельний порт" на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу в сумі 149 520 грн., у частині відшкодування моральної шкоди відмовлено, у решті – рішення районного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ДП "Одеський морський торговельний порт" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1995 року працював на посаді докера-механізатора виробничо-промислового комплексу № 1, який входив до складу Одеського морського торговельного порту.

12 вересня 2000 року під час виконання трудових обов’язків із ним стався нещасний випадок, унаслідок якого він отримав тілесні ушкодження, про що 16 вересня 2000 року складено акт за формою Н-1(а.с. 10).

Висновком МСЕК від 23 листопада 2004 року ОСОБА_1 вперше встановлено 60 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом другої групи. (а.с. 4).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок нещасного випадку на виробництві йому завдано майнової та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з роботодавця – ДП "Одеський морський торговельний порт" – на підставі ст. 237 1 КЗпП України (322-08) , ст. 23, 1167 ЦК України та п. 4 додатку № 12 до колективного договору.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру одноразової допомоги та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення з ДП "Одеський морський торговельний порт" моральної шкоди, апеляційний суд послався на допущену судом помилку під час визначення розміру одноразової допомоги згідно з п. 4 додатку № 12 до колективного договору – на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалене апеляційною інстанцією рішення підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд постановляє рішення або ухвалу, які повинні відповідати вимогам ст. ст. 315, 316 ЦПК України.

Ухвалене апеляційним судом рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Установлено, що на час виникнення спірних правовідносин питання відшкодування шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я на виробництві, регулювалося Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі – Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ).

Відповідно до ст. 21 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення в ОСОБА_1 права на страхове відшкодування) у разі настання страхового випадку (ст. 13 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року) Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України зобов’язаний у встановленому законом порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження його здоров’я, в тому числі одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та моральну шкоду ( ст.ст. 28, 34 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди з роботодавця на підставі ст. 237 1 КЗпП України (322-08) та ст. 1167 ЦК України й ухвалюючи нове рішення про відмову в позові з мотивів його безпідставності, не врахував положення Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , чинною на час виникнення в ОСОБА_1 права на позов – 23 листопада 2004 року, і не дав оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині.

Без належної перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом ухвалене рішення й у частині позову ОСОБА_1 про стягнення з ДП "Одеський морський торговельний порт" одноразової допомоги, передбаченої п. 4 додатку №12 до колективного договору.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Одеської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.