Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мирбуд" про поновлення на роботі за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Мирбуд" (далі – ТОВ "Мирбуд") на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2009 року,

У травні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Мирбуд" від 1 грудня 2003 року її було обрано директором цього товариства. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Мирбуд" від 21 квітня 2008 року, оформленим протоколом №4/08, її було звільнено із займаної посади та обрано директором товариства ОСОБА_2. На час проведення зборів була відсутня на роботі у зв’язку з хворобою. Вважаючи звільнення таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 40, 41 КЗпП України, після уточнення позовних вимог просила визнати рішення загальних зборів від 21 квітня 2008 року незаконним та скасувати його, поновити її на посаді директора ТОВ "Мирбуд".

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року позов задоволено, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мирбуд" від 21 квітня 2008 року, оформлене протоколом №4/08, визнано незаконним та скасовано; поновлено ОСОБА_1. на посаді директора "Мирбуд",

-2-

рішення в цій частині допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2008 року ОСОБА_2. відмовлено в задоволенні заяви про роз’яснення рішення та клопотання про відстрочку виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2009 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Мирбуд" просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив лише з того, що представник відповідача визнав позов. Залишаючи це рішення без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що раніше до ОСОБА_1 не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; притягнення до дисциплінарної відповідальності в період тимчасової непрацездатності не допускається; між сторонами виник не корпоративний, а трудовий спір.

Повністю з висновками судів погодитись не можна.

За правилами ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом України від 15 грудня 2006 року № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) роз’яснено, що при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV КЗпП). Відповідно до ст. 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права,

-3-

обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторі н. За ч. 6 ст. 65 ГК України керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону. Спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спор и. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства . Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради то вариства.

Таким чином, для правильного вирішення питання про підсудність такої категорії справ суд повинен визначити, чи є керівник підприємства членом виконавчого органу товариства та чи перебував він з товариством у трудових відносинах.

Судом установлено, що 1 грудня 2003 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Мирбуд" ОСОБА_1 було обрано директором цього товариства, а рішенням загальних зборів від 21 квітня 2008 року, оформленим протоколом №4/08, її було відізвано з посади та обрано директором ОСОБА_2. З 18 квітня 2008 року до 23 квітня 2008 року позивачка перебувала на лікарняному. Під час розгляду справи представник ТОВ "Мирбуд" Біньковський Г.М. позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі визнав.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суди не встановили характер спірних правовідносин, оскільки не з’ясували, яким чином статут ТОВ "Мирбуд" регулює відносини товариства з його керівником, на платній чи на безоплатній основі ОСОБА_1. займала цю посаду, тобто чи був укладений між сторонами трудовий договір.

Крім того, апеляційний суд, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 303 ЦПК України, не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а саме доводи скарги щодо визнання позову представником відповідача, який діяв за дорученням позивачки ОСОБА_1

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України й порушення товариством вимог ч. 3 цієї статті, є передчасними, тому що суд дійшов їх без з’ясування дійсних обставин справи.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду не можна вважати законними й обгрунтованими, допущені ними порушення норм матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення

-4-

спору, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мирбуд" задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.