Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа – сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Шолуденка, про визнання права на земельну частку (пай) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка була членом колгоспу ім. Шолуденка та при розпаюванні земель радгоспу "Деснянський" (правонаступника колгоспу) помилково не була включена в список осіб, що мають право на отримання земельної частки (паю).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.