Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ківерцівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішення про відмову в наданні квартири, зобов’язання надати квартиру та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2008 року,

Зазначали, що вони проживають в квартирі АДРЕСА_1 та з 29 липня 2005 року перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. У листопаді 2005 року звільнилася суміжна із їхньою квартирою АДРЕСА_2 в цьому ж будинку, вони одразу звернулися до виконавчого комітету міської ради із заявою про надання зазначеної квартири відповідно до вимог ст. 54 ЖК України, але рішенням виконавчого комітету від 29 грудня 2005 року спірна квартира була надана сім’ї відповідачів, які взагалі не перебували на квартирному обліку. Зазначені обставини змусили їх звернутися з позовом до суду. Рішенням Ківерцівського районного суду від 7 квітня 2006 року зазначене рішення виконавчого комітету скасовано, ордер на спірну квартиру, виданий відповідачам, визнано недійсним.

Рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Волинської області від 30 червня 2006 року позивачам вдруге відмовлено у наданні спірної квартири.

Посилаючись на те, що спірна квартира звільнилася ще у листопаді 2005 року та з того часу ніхто з осіб, які перебувають на обліку, на неї не претендував, квартира є суміжною з їхньою квартирою, вони включені до списків на першочергове отримання житла, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради від 30 червня 2006 року скасувати, зобов’язати відповідача надати їм спірну квартиру та виселити із неї ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2008 року, позов задоволено частково. Постановлено виселити з квартири АДРЕСА_2 у місті Ківерцях ОСОБА_3, ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виселити з указаної квартири з наданням іншого жилого приміщення.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із спірної квартири з наданням іншого жилого приміщення, а також в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 ЖК України виконавчі комітети міських рад в межах і в порядку, встановлених законодавством, на території міста здійснюють управління житловим фондом місцевих рад, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та приймають рішення про надання жилих приміщень в будинках житлового фонду місцевої ради.

Частиною 1 ст. 43 ЖК України передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради № 295 від 29 липня 2005 року позивачі перебувають на квартирному обліку у списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла, під номером 99. У листопаді 2005 року в зазначеному будинку звільнилася АДРЕСА_2. Спірна квартира загальною площею 19, 7 кв. м. рішенням виконавчого комітету від 29 грудня 2005 року була надана ОСОБА_8 на сім’ю у складі семи осіб, на його підставі видано відповідний ордер. Рішенням Ківерцівського районного суду від 7 квітня 2006 року це рішення виконкому скасовано та визнано ордер недійсним. На час розгляду справи у спірній квартирі проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 її син ОСОБА_6, ще один син ОСОБА_7 перебуває в загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення виконавчого комітету про відмову у наданні позивачам квартири та зобов’язання надати їм квартиру, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позивачам правомірно відмовлено у наданні спірної квартири, оскільки така квартира може бути надана громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, у порядку черговості, сім’я позивачів перебуває на такому обліку під номером 99, доказів про те, що особи, які перебувають на обліку під номерами 1-98, відмовилися від отримання спірної квартири не надано. Крім того, посилання позивачів на ст. 54 ЖК України є безпідставним, так як зазначена норма регулює порядок надання жилого приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, тоді як спірне жиле приміщення є окремою ізольованою квартирою.

Під час встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Разом з тим відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд виселив із спірної квартири ОСОБА_3, ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення, а ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із наданням іншого жилого приміщення, зобов’язавши виконавчий комітет Ківерцівської міської ради надати останнім таке приміщення, при цьому у порушення ст. ст. 212- 215 ЦПК України не визначився із тим, чи мають позивачі право такої вимоги, з урахуванням того, що у них не виникло права користування спірною квартирою, а виконавчий комітет такої вимоги не заявляв.

Апеляційний суд на зазначене уваги також не звернув, і безпідставно залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без зміни.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із квартири АДРЕСА_2 у місті Ківерцях, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в цій частині.