Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді - Калашнікової О.В.,

суддів: Горбатюка С.А., Гончар Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 821/3561/15-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, -

У листопаді 2015 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича(далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправним наказ Уповноваженої особи № 813 від 16.09.2015 р. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 005-21061-270215 від 27.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, та операції з внесення та перерахування грошових коштів з рахунку НОМЕР_3, відкритому на виконання вказаного договору на рахунок НОМЕР_2;

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 152 697,16 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 005-21061-270215 від 27.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внести до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати відшкодування у розмірі 152 697,16 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 005-21061-270215 від 27.02.2015 р. укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уповноваженою особою порушено вимоги ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає вичерпний перелік підстав для визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними, що позбавило його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована чинним законодавством України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року позов задоволений частково.

Визнані протиправними дії Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 005-21061-270215 від 27 лютого 2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1).

Визнана протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 005-21061-270215 від 27 лютого 2015 року.

Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1), якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Уповноважена особа, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 005-21061-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США (далі - договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 5 500 доларів США, на строк до 28 травня 2015 року із виплатою відсотків. Відповідно до п.1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання цього договору.

На рахунок позивача перераховані кошти в сумі 5 500 доларів США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та виписками по особовим рахункам. Вказані кошти перераховані безготівковим розрахунком з рахунку НОМЕР_2, що належить іншій особі, а саме ОСОБА_5

Між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 27 лютого 2015 року укладена додаткова угода № 1 до Договору № 005-21061-270215 від 27 лютого 2015 року, відповідно до якого сторони домовились викласти п.1.8 договору в наступній редакції: "зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього договору".

Постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 прийнято рішення про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 50 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

За наслідками засідання комісії перевірки правочинів за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк", оформленого протоколом від 15 вересня 2015 року, та відповідно до наказу відповідача від 16 вересня 2015 року № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року.

Позивачу 23 вересня 2015 року направлено повідомлення № 8821/1211 про нікчемність вищенаведеного договору банківського вкладу.

Згідно з інформацією, опублікованою на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року.

Позивачем оспорюється рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним правочину - договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", оскільки цим рішенням протиправно порушується її право на відшкодування вкладу.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що застосування наслідків нікчемного правочину до договору № 005-21061-270215 від 27.02.2015 р. року на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є неправомірним, оскільки Відповідачем не було надано суду доказів того, що ОСОБА_1 укладено зазначений договір з метою порушення публічного порядку. Висуваючи вимогу про визнання неправомірним рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 005-21061-270215 від 27 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, позивач обрав не належний спосіб захисту своїх прав, так як в даному конкретному випадку такі її права порушені діями відповідача щодо застосування наслідків нікчемності правочину, з огляду також на те, що оскарженого рішення відповідач фактично не приймав і його у природі не існує, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI(далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ) встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

В ч.2 ст. 26 Закону № 4452-VI та п.8 розділу I Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09 серпня 2012 року (z1548-12) визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст. 26 цього Закону.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 розділу III Положення № 14 (z1548-12) ).

Згідно ч.1, ч.3 ст. 6 Закону № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судами встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ віднесений до категорії проблемних строком на 180 днів із встановленням ряду обмежень в його діяльності, в тому числі, не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції саме з 30 жовтня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" було заборонено укладати депозитні договори з фізичними особами.

Тобто, незважаючи на заборону, 27 лютого 2015 року ПАТ "Дельта Банк" був укладений депозитний договір № 005-21061-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" з ОСОБА_1, що в свою чергу є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ, яка є обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.

При цьому, вже постановою Правління Національного Банку України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку вищевказаною постановою № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року.

Згідно ч.2 ст. 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Відповідно п.1 ч.4 ст. 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отже, спірний договір № 005-21061-270215 від 27 лютого 2015 року був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ, яка була обов'язкова до виконання.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, 27 лютого 2015 року ОСОБА_5 з р/р НОМЕР_2 на р/р НОМЕР_3 відкритий на ім'я ОСОБА_1 було перераховано 5 500 доларів США. Тобто, на рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 5 500 доларів США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та виписками по особовим рахункам, а отже це призвело до дій, спрямованих на отримання переваги клієнта на отримання коштів перед іншими кредиторами Банку.

Відповідно до п. 1.2. Договору банківського вкладу № 005-21061-270215 Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та приймає від Вкладника внесені ним в порядку передбаченим цим Договором грошові кошти.

Відповідно до п.5.5, 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", які відповідно до договору банківського вкладу № 005-21061-270215 від 27 лютого 2015 року є обов'язковими для застосування у правовідносинах між вкладником та банком, в тому числі з приводу розміщення вкладу, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або депозитного рахунку, або готівкою через касу банку чи відділення "Укрпошти", зарахування на вкладний рахунок грошових сум від третьої особи не допускається.

Судами встановлено, що до Договору №№ 005-21061-270215 банківського вкладу "Найкращий від Миколая" 27 лютого 2015 року було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої п.1.8. ст.1 договору було викладено в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування / перерахування коштів, що становить суму вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.".

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції позивач, підписавши дану додаткову угоду отримав переваги в порівняні з іншими вкладниками, адже отримає грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не вносила особисто, а законодавством не передбачено перерахування іноземної валюти з поточного рахунку однієї особи на вкладний (депозитний) рахунок іншої особи, якщо таке не передбачене договором між вкладником та банком (тобто така умова не є стандартною, а надавалася тільки окремим вкладникам).

Згідно Додаткової угоди №1 Підписанням цієї Додаткової угоди до Договору позивач підтверджує своє розуміння та ознайомлення з тим, що у випадку встановлення розміру процентної ставки за Вкладом на індивідуальних умовах або отримання інших фінансових привілеїв від Банку за цим Договором, передання Банку в заставу майнових прав вимоги Вкладу для забезпечення зобов'язань перед Банком як Вкладника, так і будь-яких інших третіх осіб, що виникають на підставі інших правочинів, укладених між Банком та вкладником/будь-якими іншими третіми особами, а також у випадку настання інших законодавчо передбачених обставин, за наявності яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється відшкодування коштів за Вкладом, гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не поширюватимуться на відшкодування коштів за Вкладом відповідно до Договору

Згідно п.7 ч.3 ст. 3 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 38 Закону № 4452-VI, Комісією були затверджені результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Судами встановлено, що у зв'язку з викладеними обставинами, 16 вересня 2015 року Уповноваженою особою видано Наказ № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціям".

Відповідно до цього Наказу, до Договору № 005-21061-270215 було застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI, та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу.

З огляду на наведене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції що, оскільки Договір вкладу, на який посилається Позивач є нікчемним, банком правомірно застосовано наслідки нікчемності до цього договору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.