Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Григор‘євої Л.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Вовчанська міська рада, про відновлення межі земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

У березні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що він є власником будинку № 33 АДРЕСА_1. У будинку № 35 проживає відповідач.

За останні роки відповідач перемістив межу, що розділяє їхні земельні ділянки, внаслідок чого площа його (позивача) земельної ділянки зменшилася.

За вирішенням спору з цього питання він звернувся до Вовчанської міської ради. Комісія із земельних спорів встановила, що ширина його земельної ділянки фактично становить 18,95 м, хоча згідно з планом повинна бути 19,6 м. Ширина земельної ділянки будинку № 35 фактично складає 17,47 м замість 16,95 м, тобто більше на 0,52 м.

Крім того, електричний провід від лінії електромережі по вул. Блюхера до будинку відповідача проходить над його, позивача, земельною ділянкою на незначній відстані від землі та перешкоджає заїзду в двір вантажного транспорту.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив відновити межу земельних ділянок та зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 24 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що жилий будинок № 33 АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1. згідно з договором дарування від 17 липня 1987 року. Жилий будинок № 35 належить в ? частині відповідачу ОСОБА_2 і в ? частині – його батькові ОСОБА_4 який помер у 1994 році і право власності після його смерті не оформляли.

Суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що ОСОБА_2 ніяким чином не порушує права ОСОБА_1, а порядок користування земельними ділянками сторін встановлений багато років тому й не потребує змін. Крім того, в суді апеляційної інстанції позивач підтвердив, що огорожу між будинками встановлював він сам.

Законними і обґрунтованими є рішення і в частині відмови у позові щодо лінії електропередач.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 24 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.