Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Пансіонат "Мирний" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, визнання наказу про звільнення незаконним та змінення дати звільнення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2007 року,

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача: 78 гривень 04 копійки невиплаченої заробітної плати; 7 140 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 7 140 гривень середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки; 1 271 гривню 60 копійок компенсації за невикористані відпустки; 514 гривень невиплаченої заробітної плати за період з 1 травня 2004 року до вересня 2004 року, а також 161 гривню 64 копійки судових витрат у дохід держави й 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати в розмірі 78 гривень 04 копійки звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв’язку з пропущенням строку на звернення до суду.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2007 року вказане рішення місцевого суду змінено. У задоволенні позову в частині стягнення 7 140 гривень середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки відмовлено. Стягнуто з ДП пансіонат "Мирний" ЗАТ "Укрпрофоздравниця" на користь держави 90 гривень 03 копійки судового збору. У решті – рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невидачі позивачу трудової книжки та вимог ч. 4 ст. 235 КЗпП України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку й вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки фактично є однорідними, тому суд першої інстанції помилково двічі стягнув вказані суми з відповідача на користь ОСОБА_1

Проте такі висновки судів є помилковими.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідно наявність двох умов:

- затримки у видачі трудової книжки;

- наявність вини власника або уповноваженого ним органу.

Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції вважав установленим факт невидачі позивачу трудової книжки, оскільки в особистій карточці працівника та в книзі обліку отримання трудових книжок немає підпису ОСОБА_1

Однак місцевий суд відхилив як доказ показання допитаних у справі свідків, які підтвердили факт отримання позивачем у день звільнення трудової книжки та його відмову від підпису за це отримання, і обмежився лише фактом порушення на підприємстві ведення книги обліку трудових книжок.

Не взяв суд до уваги й акт від 8 квітня 2005 року, складений працівниками підприємства, про те, що ОСОБА_1, отримавши трудову книжку, відмовився від підпису за її отримання, оскільки він не ґрунтується на законі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України доводів відповідача в частині отримання позивачем трудової книжки належним чином не перевірив та не з’ясував, у кого на час розгляду справи знаходилася трудова книжка; якщо позивач не отримав трудову книжку й на час розгляду справи, чому він не ставив вимогу про її витребування; чи влаштовувався позивач на іншу роботу після звільнення; чи був позивач на роботі, зокрема у відділі кадрів, коли складались акти про його відмову від підпису; чи був внесений до трудової книжки запис про звільнення позивача з роботи та коли він був зроблений. Таким чином, місцевий суд не зазначив конкретних обставин і фактів, які б спростовували доводи відповідача та підтверджували доводи позивача.

Апеляційний суд на зазначене уваги також не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з’ясувати: характер спірних правовідносин, права й обов’язки сторін та ухвалити у справі законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2007 року в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки скасувати, справу в цій частині передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.