Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

за участю секретаря Калініна О.С.,

представників позивача Муравйова О.В., Окис Т.О.,

представника відповідача Черевичної В.О.,

прокурора Чорної О.М.розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2013 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 826/2329/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0000167225/0.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.08.2013 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2013 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2013 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1, частини другої статті 5, частини шостої статті 35, частини шостої статті 20 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

При цьому вказує, що судами попередніх інстанцій проігноровано вказівки суду касаційної інстанції, в результаті чого неправильно застосовано норми матеріального права, зроблено неправильні висновки та не виправлено помилок судів при першому розгляді справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та на виконання постанови старшого слідчого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва підполковника податкової міліції Падалки С.М. від 08.02.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість у частині нарахування податкового кредиту при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Імперіал-Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек-Холдінг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Р" за період з грудня 2007 року по листопад 2009 року, правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за періоди: квітень, травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та березень, квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2011 № 58/07-214/30212588.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0000167225/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12795888,51 грн.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтек-Холдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Р" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Імперіал-Трейд" продукції за нікчемними правочинами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов, зокрема, висновку про недоведеність позивачем факту реальності господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами-продавцями.

В той же час, при наданні оцінки правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати, що згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Разом з тим, згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таке правозастосування узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З огляду на зазначені положення чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та з урахуванням наведених процесуальних вимог, судам слід було з'ясувати наявність обвинувального вироку, що набрав законної сили, в кримінальній справі № 80-0249, у рамках якої фактично призначено й проведено розглядувану перевірку позивача, або рішення про закриття зазначеної кримінальної справи за нереабілітуючими підставами на момент прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту слідчому, в провадженні якого перебувала кримінальна справа № 80-0249.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-агропромислова компанія" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у справі № 826/2329/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.