Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі – ВАТ "СТ "Гарантія"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про виплату страхового відшкодування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 9 вересня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 серпня 2006 року з вини громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), унаслідок якої було пошкоджено належний йому автомобіль. Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням до нього Закону України "Про амністію". Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 33 758 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП. У зв’язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, просив стягнути з ВАТ "СТ "Гарантія" на його користь страхове відшкодування - 24 990 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань - 6 578 грн. 20 коп., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи - 380 грн.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 9 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 9 вересня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 уже стягнуто матеріальну шкоду, тому задоволення позову призведе до подвійної оплати й порушення права страховика на звернення з регресною вимогою до особи, винної у ДТП.

З висновками судів повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно із ст. 990 цього Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судом установлено, що 7 серпня 2006 року з вини ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп’яніння та керував автомобілем марки ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - ДНЗ НОМЕР_1 ), що належить на праві власності Івченку Миколі Яковичу, сталася ДТП, унаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль AУДІ-100. Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2007 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням до нього Закону України "Про амністію". Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 33 758 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП. За полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9098585 (тип І) страхувальником забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-21061, ДНЗ НОМЕР_1, є ОСОБА_5, а страховим випадком є подія, у результаті якої завдано шкоди третім особам під час ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу, унаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Строк дії договору страхування визначено з 4 серпня 2006 року до 18 серпня 2006 року. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "СТ "Гарантія" із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 6 вересня 2006 року № 642/06 страховик повідомив його про невідповідність особи, зазначеної у страховому полісі, особі, зазначеній у постанові про порушення кримінальної справи за фактом ДТП, та про те, що рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято після закінчення розгляду кримінальної справи.

Статтею 991 ЦК України визначено перелік підстав для відмови у здійсненні страхової виплати та встановлено обов’язок страховика повідомити рішення про відмову здійснити страхову виплату у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Указана стаття не передбачає такої підстави для відмови у страховій виплаті як ухвалення рішення суду про стягнення на користь потерпілої сторони матеріальних збитків із винної особи.

Не передбачає такої підстави для відмови у страховій виплаті й ст. 26 Закону України "Про страхування".

Ураховуючи викладене, висновок судів про відмову в задоволенні позову є передчасним.

Разом з тим за положеннями п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України та п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" страховик має право відмовити від здійснення страхової виплати в разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка її завдала .

За вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції вказаних вимог процесуального права не виконав, оскільки не з’ясував, чи виконано рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2007 року, тобто чи одержав потерпілий відшкодування збитків від винної особи.

Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після розгляду наданих йому документів страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову в такій виплаті. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Під час розгляду справи місцевий суд не встановив, чи виконав страховик установлений указаною статтею обов’язок.

Указані порушення залишилося поза увагою апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими, допущені судами порушення норм матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, тому рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 9 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.