Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Костенка А.В., Лященко Н.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі – Відділення) про стягнення недонарахованих та невиплачених щомісячних страхових виплат за касаційною скаргою Відділення на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 року,

У березні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при нарахуванні щомісячних страхових виплат, які йому сплачуються у зв’язку з повторним ушкодженням здоров'я на виробництві, був взятий середній заробіток за липень та серпень 2003 року по шахті "Дніпровська". При цьому заробіток серпня за 2 дні був зарахований як повний місяць, тому розмір страхового відшкодування за 40% втрати працездатності складає 236 грн. 09 коп. Просив встановити йому щомісячні страхові виплати з 1 березня 2006 року в розмірі 644 грн. 74 коп., а загально за 65 % втрати працездатності – 1 047 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Відділення порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема невірним застосуванням судами ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, апеляційний суд виходив із того, що при нарахуванні позивачу страхових виплат Відділення неправильно застосувало норми ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони зроблені із порушенням норм процесуального закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із визначеного позивачем предмету спору про розмір страхової щомісячної виплати за повторне ушкодження здоров’я. При цьому суд послався на положення п. 13 ст. 34 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року.

Апеляційний суд не звернув уваги на зміст позову та рішення першої інстанції і розглянув апеляційну скаргу, у якій відповідач навів доводи щодо незаконності перерахування щомісячних страхових виплат за ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року. При цьому у порушення ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо предмету спору, визначеного позивачем.

Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд з підстав, передбачених п. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2007 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.