Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення грошової суми, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року,

У червні 2007 року закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ЗАТ "КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Позивач зазначав, що відповідачка працювала на різних посадах у Запорізькому регіональному управлінні ЗАТ "КБ "ПриватБанк", у тому числі на посадах начальника відділу кредитів фізичних осіб та начальника іпотечного центру. Під час роботи на зазначених посадах у період з грудня 2004 року по серпень 2005 року відповідачка, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами ЗАТ "КБ "ПриватБанк" у сумі 101 035 грн. 19 коп., за що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2007 року її було визнано винною та засуджено по ч. 5 ст. 191 КК України. Посилаючись на те, що добровільно завдану банку шкоду ОСОБА_1 відшкодувала лише частково, позивач просив стягнути з неї 38 847 грн. 19 коп. реальних збитків та 14 645 грн. 93 коп. упущеної вигоди.

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ЗАТ "КБ "ПриватБанк" про стягнення суми. Посилаючись на те, що в добровільному порядку вона відшкодувала банку шкоду в більшому розмірі, ніж така була завдана нею, ОСОБА_1 просила стягнути з банку 7 080 грн. надміру відшкодованих нею коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2008 року у первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 надміру сплачені нею 7 080 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким первісний позов задоволено повністю, а зустрічний частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "КБ "ПриватБанк" 38 847 грн. 95 коп. реальних збитків та 14 645 грн. 93 коп. упущеної вигоди. Стягнуто з ЗАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 надміру сплачені нею на відшкодування шкоди 163 грн. 21 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення у справі як суд першої інстанції, так і апеляційний суд керувалися положеннями ЦК України (435-15) .

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд серед іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом установлено, що відповідачка перебувала з позивачем в трудових відносинах та завдала шкоду злочинно караними діяннями при виконанні трудових обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності регулює законодавство про працю, а не ЦК України (435-15) , як помилково вважали суди.

Зокрема, п. 3 ст. 134 КЗпП України регулює матеріальну відповідальність працівника за шкоду, завдану з його вини діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації працівником передбачає ст. 135-3 КЗпП України, а строк для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації встановлено ч. 3 ст. 233 КЗпП України.

Суд на зазначені положення закону уваги не звернув, розміру шкоди за правилами, встановленими законодавством про працю, не встановив, чи звернувся позивач до суду за захистом порушеного права в межах встановленого строку, а якщо ні, то які причини цього і чи немає підстав для його поновлення не з’ясував.

Разом з тим зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування є помилковим.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.