2а-576/12/0970 Про скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток, та про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ - 11.04.2018 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Шкіряник" (далі - позивач, ПрАT) звернулось до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ОДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011: № 0000472310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 1586181,00 грн. за основним платежем та на 344300,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000532310 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на загальну суму 629861,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011: № 0000472310 та № 0000532310.

У касаційній скарзі відповідач (правонаступником якої є Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.18, пункту 14.1 ст. 14, пункту 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (z0128-98) (далі - Правила № 363), Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 № 85 (z0519-09) , ст..ст. 2, 11, 71, 159 кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не були враховані обставини відсутності доказів транспортування товару; не враховані надані ОДПІ докази на спростування підпису на ветеринарних свідоцтвах, а також висновок спеціаліста експертного відділу ІСТЕ СБУ в Управлінні СБУ в Іванофранківській області від 14.08.2011 № 95, яким спростовано автентичність підпису Коваль О.А. від імені ТОВ "Євротрейд Холдинг" на видаткових та податкових накладних, виписаних за наслідками господарських операцій із позивачем.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів касаційної скарги, просив залишити без змін судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті планової виїзної перевірки від 24.11.2011 № 2300/231/22173327. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а саме: завищені валові витрати на загальну суму 6344724,00 грн. у податковому обліку за три квартали 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року та податковий кредит за грудень, березень 2011 року на 629861,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ "Агро-інвест 2009", ПП "Грант-ЗГО", ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Євротрейд Холдинг", у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за три квартали 2010 року, 2010 рік та І квартал 2011 року на загальну суму 1586181,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на 2913,00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на 187406,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за березень 2011 року на 439542,00 грн., унаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за грудень 2010 року на 2913,00 грн., січень 2011 року - 2913.00 грн., лютий 2011 року - 2913.00 грн.. березень 2011 року - 190319,00 грн., квітень 2011 року - 629861,00 грн., травень 2011 року - 629861,00 грн., червень 2011 року - 629861,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення- рішення від 06.12.2011: № 0000472310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 1586181,00 грн. за основним платежем та на 344300,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000532310 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на загальну суму 629861,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від від ТОВ "Агро-інвест 2009", ПП "Грант-ЗГО", ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Євротрейд Холдинг" товарів (шкура великої рогатої худоби (ВРХ), фотоколориметр), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України (2755-17) ) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України (2755-17) ) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, зменшення від'ємного значення суми ПДВ.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції з поставки позивачу від ТОВ "Агро-інвест 2009", ПП "Грант-ЗГО", ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Євротрейд Холдинг" товарів (шкури великої рогатої худоби, шкури свинні) мали реальний характер. Такий висновок суди зробили, посилаючись на приєднані до справи копії видаткових та податкових накладних, виписаних від імені цих постачальників на адресу позивача. Суди також послались на належну реєстрацію цих постачальників на час вчинення поставки; недоведеність наявності у позивача умислу на вчинення правочинів, які суперечать інтересам держави і суспільства; індивіддуальний характер відповідальності платника податків.

Однак, з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони не відповідають правильному застосуванню норм частин 1, 2 ст. 71, ст. 86 КАС (у редакції. чинній до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII) та вище наведених норм матеріального права.

Відповідно до ст. 86 КАС (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висносків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову, відповідач у судовому процесі, поряд із доводами про відсутність ТОВ "Агро-інвест 2009" за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; посилається також на висновок спеціаліста від 14.08.2011 № 95 судового експерта Кравченко О.А. (а.с.160-166, т.1), в якому вказано, що підписи від імені ТОВ "Євротрейд Холдінг" на документах, підписаних за наслідками господарських операцій із позивачем (накладні, податкові накладні) зроблені не Коваль О.А. (керівник ТОВ "Євротрейд Холдінг"). Крім того, ДПІ у судовому процесі звертала увагу судів на пояснення Котуранова К.О. від 31.05.2011 (а.с. 148, т.1), вет.лікар районної державної лікарні ветеринарної медицини в Дніпропетровському районі, в яких спростовується його підпис на ветеринарних свідоцтвах, наданих позивачем на підтвердження факту поставки.

Повідомлені відповідачем фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин не отримали належної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях із вищевказаними контрагентами, так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Наведеним доводам відповідача на спростування реального характеру поставки позивачу від ТОВ "Агро-інвест 2009", ПП "Грант-ЗГО", ПП "МКМ-Сервіс", ТОВ "Євротрейд Холдинг" товарів, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі.

Підлягали перевірці судами також і доводи контролюючого органу щодо відсутності доказів транспортування товару. Обставини щодо наявності доказів транспортування товару (товарно-транспоргних накладних) як доказу реальності господарських операцій із поставки.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (z0128-98) (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи..

Згідно з пунктом 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктом 11.6 встановлено, що перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику..

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та: кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про ветеринарну медицину", ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Частиною 1 ст. 32 цього Закону встановлено, що одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Відповідно до пункту 3.2 Правил № 85 (z0519-09) при відправленні товарів чи при переміщенні тварин автомобільним транспортом ветеринарний документ передається водію (експедитору) як додаток до товарно-транспортних документів з подальшою передачею його одержувачу в пункті призначення.

При перевезенні товарів залізничним, водним і повітряним транспортом ветеринарні свідоцтва (форм N 1 і N 2) оформляються комплектом: ветеринарне свідоцтво, дублікат ветеринарного свідоцтва і корінець ветеринарного свідоцтва.

Зміст вказаних норм свідчить про обов'язковість ветеринарних свідоцтв як товарно-супровідного документу при здійсненні перевезення шкур.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна", надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Судами попередніх інстанцій при розгляді спору не було враховану вищевикладені позиції Верховного Суду України, тоді як обов'язковість такого врахування передбачалась ст. 244-2 КАС (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видагкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів..