Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління капітального будівництва Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "СК Петроліум", про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення об’єкту самочинного будівництва,

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2008 року, позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди управлінню капітального будівництва Одеської міської ради у користуванні земельною ділянкою площею 7400 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 92-а, шляхом звільнення земельної ділянки від належного їй транспортного засобу – автомобіля "ВАЗ-2101", державний номерний знак НОМЕР_1. Зобов’язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва – навіс № 102, розташований на зазначеній земельній ділянці. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 16 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і закрити провадження по справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечуються його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар у встановленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нею.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, як зазначено у статті 629 ЦК України.

Установлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 липня 2005 року управлінню капітального будівництва Одеської міської ради було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а рішенням від 29 вересня 2006 року Одеська міська рада затвердила проект і передала в оренду земельну ділянку площею 7400 кв.м. по вул. Дніпропетровська дорога, 92-а у м. Одесі для будівництва 5-ти поверхового паркінгу. 12 лютого 2007 року між Одеською міською радою та управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, а 19 травня 2006 року було надано дозвіл на будівництво.

Відповідно до договору про експлуатацію тимчасових платних стоянок від 27 грудня 2006 року, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради уповноважила приватне підприємство "Альфа-Юг" здійснювати послуги з паркування автотранспорту та стягуванню оплати за паркування автомобілів з перерахуванням коштів до бюджету міста. Строк дії договору закінчився 31 грудня 2007 року. У зв’язку з передачею земельної ділянки в оренду управлінню капітального будівництва Одеської міської ради, голова Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради письмово повідомив директора приватного підприємства "Альфа-Юг" про розірвання договору про експлуатацію тимчасових платних стоянок по вул. Дніпропетровська дорога, 92-а, у м. Одесі, у зв’язку з відсутністю об’єкту експлуатації.

1 листопада 2007 року управління капітального будівництва Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ТОВ "СК Петроліум" та ОСОБА_1 уклали договір № 34/67, згідно якого відповідачка зобов’язалася звільнити місце на земельній ділянці, а їй було надано нове місце № 41 для паркування автомобіля на тимчасовій стоянці по вул. Заболотного, 67 у м. Одесі.

Задовольняючи позовні вимоги управління капітального будівництва Одеської міської ради, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що управління капітального будівництва Одеської міської ради має право вимагати усунення будь – яких порушень його права на землю. Оскільки ОСОБА_1 зберігає свій автомобіль без певних правових підстав на земельній ділянці, яка належить управлінню капітального будівництва Одеської міської ради, то права останньої підлягають захисту.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Проте, не можна погодитись з рішенням суду в частині зобов’язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва – навіс № 102, розташований на земельній ділянці площею 7 400 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 92 – а.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь – яких порушень його прав на землю (частина друга статті 152 ЗК України).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, відповідно до статті 376 ЦК України, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Управління капітального будівництва Одеської міської ради, як користувач спірної земельної ділянки, має право у відповідності до закону вимагати знесення навісу за № 102, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 92 – а.

Однак, судом не з’ясовано, хто і за чиї кошти збудував навіс за № 102, а також не перевірено доводи ОСОБА_1, що вона цей навіс не будувала.

Суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив без змін рішення суду в частині задоволення позову про знесення об’єкту самочинного будівництва – навісу № 102.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про зобов’язання знести об’єкт самочинного будівництва не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2008 року в частині зобов’язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва – навіс № 102, розташований на земельній ділянці площею 7 400 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 92 – а скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

В решті рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 5 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.