м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 березня 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у період з 8 травня 2006 року до 4 вересня 2006 року працював на посаді ріелтера в агентстві нерухомості "Атланта", власником якого є відповідачка. Трудовий договір між ними не укладався, він фактично був допущений до виконання трудових обов’язків, які полягали в здійсненні операцій з пошуку нерухомого майна.

4 вересня 2006 року його незаконно було звільнено з роботи без виплати заробітної плати.

У зв’язку із цим позивач просив стягнути заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 1 400 грн. за період з 8 травня 2006 року до 4 вересня 2006 року та середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 2 250 грн. за період з вересня 2006 року до березня 2007 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто на його користь із приватного підприємця ОСОБА_2. 1 450 грн. заборгованості з виплати заробітної плати.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17 березня 2008 року рішення міського суду скасовано, у позові ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (зі змінами та доповненнями), згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Визнаючи за необхідність стягнення на користь позивача 1 450 грн. заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції з урахуванням вищезазначених роз’яснень Пленуму Верховного Суду України дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка порушила трудові права позивача, а саме не оформила з ним трудовий договір, фактично допустивши його до виконання трудових обов’язків, які він виконував; не виплачувала йому за період роботи з 8 травня 2006 року до 4 вересня 2006 року заробітну плату, за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Свій висновок районний суд обґрунтував доказами, яким дана належна оцінка.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України.

Скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту існування між ним і відповідачкою трудових відносин.

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 березня 2008 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.