Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А. (доповідач)

Суддів

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Драбівського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року

У січні 2017 року ОСОБА_4 у Драбівському районному суді Черкаської області пред'явила позов до Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області (далі - Митлашівська сільська рада) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Просила визнати протиправними та скасувати пункт 4.1 та частково

пункт 4.2 (в частині посилання на Акт про перевірку присадибного землекористування гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05 липня 2016 року) рішення Митлашівської сільської ради від 15 вересня 2016 року № 08-9/VII "Про вилучення та наділ земельних ділянок".

Ухвалою судді Драбівського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,

ОСОБА_4 подала касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з позовною заявою 05 липня 2016 року Комісія у складі Митлашівського сільського голови, спеціаліста сільської ради та депутатів ради провела перевірку присадибного землекористування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо дотримання вказаними громадянами меж земельних ділянок згідно з встановленими межовими знаками. За результатами перевірки Комісія склала акт від 05 липня 2016 року про перевірку присадибного землекористування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в с. Митлашівка.

15 вересня 2016 року рішенням Митлашівської сільської ради від 15 вересня 2016 року № 08-9/VII "Про вилучення та наділ земельних ділянок громадян", зокрема:

- затверджено акт про перевірку присадибного землекористування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05 липня 2016 року (пункт 4.1);

- затверджено за ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,39 га на підставі акта про перевірку присадибного землекористування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05 липня 2016 року та рішення сесії сільської ради від 28 травня 1996 року № 16 (пункт 4.2).

Частково не погоджуюсь з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про часткове визнання протиправними та скасування пунктів рішення Митлашівської сільської ради.

Відмовляючи у відкритті провадження суддя суду першої інстанції виходив із того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Суддя суду першої інстанції також послався на пункт 7 частини першої статті 3, пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив ухвалу судді Драбівського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року без зміни.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 107 Земельного кодексу України визначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За змістом статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду, не погоджується з актом про перевірку присадибного землекористування між нею та ОСОБА_5 в с. Митлашівка, оскільки межі та розміри її земельної ділянки будуть змінені.

Отже, у цій справі спір виник стосовно правильності відновлення меж земельних ділянок між фізичними особами, а тому, він є таким, що стосується речового права і має ознаки цивільного-правового характеру.

Такі спори з огляду на завдання адміністративного судочинства, зокрема, що ними є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, не можуть бути вирішені у порядку Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки цей спір не носить ознак публічно-правового спору.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано залишив рішення судді суду першої інстанції без зміни.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суддя суду першої інстанції та су апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу судді Драбівського районного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.