Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Почаївської міської ради про визнання права власності, за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про визнання права власності, за позовом ОСОБА_11 до Почаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

У грудні 2005 року ОСОБА_12 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1989 року перебував у фактичних шлюбних відносинах та проживав однією сім’єю з ОСОБА_13, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а тому у порядку ст. 1264 ЦК України набув право власності на будинок АДРЕСА_1 як спадкоємець четвертої черги.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач помер.

27 лютого 2006 року до суду звернулася його дочка ОСОБА_11 з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на цей будинок після смерті батька.

28 лютого 2006 року ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_11 про визнання за ним права власності на ? частину спірного будинку після смерті ОСОБА_14

10 листопада 2006 року ОСОБА_10 змінив свої позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку представлення після смерті його тітки ОСОБА_15 Зазначав, що його батько ОСОБА_16, який був рідним братом ОСОБА_15, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до дня смерті ОСОБА_15, а тому він набув право на спадкування в порядку представлення як племінник (син рідного брата) відповідно до ст. 1266 ЦК України на будинок, який належав його тітці ОСОБА_15

6 березня 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися з позовом до Почаївської міської ради про визнання за ними права власності на будинок по АДРЕСА_1. Зазначали, що ОСОБА_17, власниця спірного будинку, була рідною сестрою їхньої матері ОСОБА_18 Після смерті ОСОБА_19 право власності на дане майно набула її дочка ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому вони, як двоюрідні сестри та брат покійної є спадкоємці п’ятої черги згідно ст. 1265 ЦК України. На підставі зазначеного просили визнати за ними право власності на спірне майно.

1 листопада 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доповнили свої вимоги і просили визнати їх спадкоємцями третьої черги після смерті ОСОБА_15 в порядку представлення, продовживши строк на прийняття спадщини, пропущений у зв’язку з хворобою, визнати за ними право власності на цей будинок.

У грудні 2006 року ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доповнили свої вимоги і просили визнати незаконним запис про народження ОСОБА_13, проведений 6 грудня 1951 року Почаївською міською радою щодо запису її батьком ОСОБА_14, посилаючись на те, що він проведений з порушенням встановленого порядку.

Рішенням Кременецького районного суду від 21 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 відмовлено.

Позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11 задоволено та визнано за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_15

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2007 року рішення Кременецького районного суду від 21 грудня 2006 року залишено без мін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10, суди виходили з того, що він є сином ОСОБА_16 - брата спадкодавця ОСОБА_15 та після її смерті успадкував би її майно, тому позивач як племінник ОСОБА_15 відповідно до вимог п. 3 ст. 1266 ЦК України в порядку представлення є спадкоємцем другої черги та має право на визнання за ним права власності на спірний будинок в порядку спадкування.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР чинного у період відкриття спадщини строк прийняття спадщини становить шість місяців з дня відкриття спадщини.

Судами встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 відкрилася спадщина на її спадкове майно, однак спадщина відповідно до вимог чинного на той час ЦК УРСР (1540-06) та у строки визначені цим Кодексом в порядку спадкування прийнята не була.

Згідно з вимогами ст. 524 та п. 5 ст. 555 ЦК УРСР якщо ні один із спадкоємців, визначених цим законом не прийняв спадщини, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави. Вважається, що зі спливом строку на прийняття спадщини, якщо спадкоємці її не прийняли, спадщину в останній день цього строку прийняла держава.

Також не можна погодитися і з висновками судів про те, що на спірні правовідносини поширюються норми ЦК України (435-15) , оскільки до набрання чинності ЦК України (435-15) спадщина після смерті ОСОБА_15 спадкоємцями прийнята не була, її прийняла держава, тому відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила книги шостої ЦК України (435-15) застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Крім того, спадкоємці із позовом про визнання за ними права на спадщину звернулися до суду лише у 2005 – 2006 роках.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.