Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Брошнів-Осадської селищної ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Брошнів-Осадської селищної ради, управління державного комітету по земельних ресурсах в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, Рожнятівського районного відділу державного земельного кадастру про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2010 року,

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 7 квітня 2003 року йому належить земельна ділянка площею 1 363 кв.м. 21 травня 2005 року він отримав державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку, а відповідачка є власником суміжної земельної ділянки. Зазначав, що восени 2008 року ОСОБА_2 самовільно перенесла огорожу вглиб його земельної ділянки на 61 кв.м, що стало підставою для неправильного визначення землевпорядною організацією меж земельної ділянки ОСОБА_2 Оскільки відповідачка добровільно відмовляється повернути йому частину земельної ділянки, просив визнати недійним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2, зобов’язати відповідачку повернути йому частину земельної ділянки площею 24 кв.м.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 7 квітня 2003 року та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 21 травня 2003 року, виданий ОСОБА_1

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.