Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор’євої Л.І.,

Барсукової В.М., Жайворонок Т.Є.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Одеського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами Державного казначейства України та ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2010 року,

У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 31 серпня 2000 року Суворовським районним відділом Одеського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області проти нього порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 84 КК України, за фактом розкрадання коштів у розмірі 626 грн., які надійшли як членські внески від членів автостоянки "Полянка" за 1998-2000 роки.

3 січня 2001 року йому було пред’явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід підписку про невиїзд. Згодом вина у скоєні злочину доведена не була та постановою слідчого Одеського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 2 лютого 2004 року справу було закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 500 тис. грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в сумі 18 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2010 року рішення районного суду змінено. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в сумі 30 тис. грн.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Державне Казначейство України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить змінити судові рішення та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Державного казначейства України та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.