Справа: № 2а-2002/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства "Конярство України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості в сумі 127 454,27 грн.,

У лютому 2012 року позивач Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності звернулися до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення простроченої заборгованості в сумі 127 454,27 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів сплати відповідачем простроченої заборгованості.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що Філія "Лозівський кінний завод №124" державного підприємства "Конярство України" зареєстровано страхувальником в Лозівській міжрайонній виконавчій дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 30 вересня 2011 року та присвоєно реєстраційний код 630210000803.

На підставі наказу Державного підприємства "Конярство України" від 14 червня 2011 року №6 на базі майна державного підприємства "Лозівський кінний завод №124" у складі державного підприємства "Конярство України" створено Філію.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20 січня 2012 року прийнято від Філії "Лозівський кінний завод №124" звіт по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за 2011 рік.

Згідно з частиною 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року (2464-17) , стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом першої інстанції, залишено поза увагою, що заборгованість рахується за Філією "Лозівський кінний завод №124" згідно звіту за 2011 рік, та не надано правової оцінки щодо передачі зобов'язань Філії іншій особі, у зв'язку з процедурою приєднання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року та постановлення нової про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України (2747-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Конярство України" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості в сумі 127 454,27 грн. - відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 18.07.2013 року.