Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Григор’євої Л.І.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації Джанкойської центральної районної лікарні ОСОБА_2 675 грн. 34 коп. матеріальної школи та 50 тис. грн. моральної шкоди, завданих її непрофесійними та некваліфікованими діями під час проведення міні-операції з переривання вагітності із застосуванням вакуум-аспірації, унаслідок яких вона була екстрено госпіталізована, утратила дітородні органи та стала інвалідом третьої групи.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 675 грн. 43 коп. матеріальної та 50 тис. грн.. моральної шкоди. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про стягнення матеріальної та моральної школи шкоди з відповідачки, суди виходили з того, що її визнано винною у скоєнні відносно позивачки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи і узгоджуються з нормами матеріального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_2, працюючи лікарем-гінекологом жіночої консультації Джанкойської центральної районної лікарні, проводила ОСОБА_1 міні-операцію з переривання вагітності з застосуванням вакуум-аспірації, унаслідок отриманих після цього ушкоджень остання була екстрено госпіталізована, утратила дітородні органи та стала інвалідом третьої групи.

Згідно з постановою Джанкойського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2007 року ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та звільнено від покарання у зв’язку із застосуванням Закону України "Про амністію".

Таким чином, як роз’яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року (v0014700-92) (з відповідними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" ОСОБА_2 несе матеріальну відповідальність в повному розмірі.

Оскільки межі відповідальності роботодавця та винного працівника є рівними, то пред’явлення позову не до роботодавця, а безпосередньо до винного працівника не є порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Судами розмір матеріальної та моральної шкоди визначений згідно із наданими позивачкою доказами та відповідно до вимог матеріального закону.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.