Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Барсукової В.І.,

Григор’євої Л.І., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи "Пологівська районна дитяча школа мистецтв Пологівської районної ради Запорізької області" про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання внести зміни до трудової книжки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 лютого 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2008 року скасовано наказ відповідача від 30 липня 2008 року про звільнення та поновлено її на роботі викладачем хореографії. Отримавши 28 травня 2008 року вказане рішення суду, вона звернулась із відповідною заявою до відповідача, проте на роботі поновлена не була. Натомість її ознайомили з двома наказами: від 21 травня 2008 року № 007к "Про поновлення на роботі" та від 28 травня 2008 року № 008к "Про звільнення викладача-сумісника ОСОБА_1". Просила скасувати зазначені накази та поновити на роботі, оскільки наказ № 007к виданий без її заяви й у ньому неправильно зазначена дата поновлення на роботі, тому що на виконання рішення суду її слід було поновити з дати незаконного звільнення, тобто з 1 серпня 2007 року, а не з 15 травня 2008 року і вона повинна бути поновлена викладачем хореографії як за основним місцем роботи, а не як сумісник. Просила також внести зміни до трудової книжки, зазначивши про її поновлення викладачем хореографії за основним місцем роботи та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано незаконними накази № 007к від 21 травня 2008 року та № 008к від 28 травня 2008 року. ОСОБА_1 поновлена за основним місцем роботи в комунальній установі "Пологівська районна дитяча школа мистецтв Пологівської районної ради Запорізької області" викладачем хореографії з 1 серпня 2007 року; зобов’язано про це внести зміни до трудової книжки. Стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 746 грн. 09 коп. У задоволенні інших вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 2 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № 007к від 21 травня 2008 року, поновлення на роботі та внесення змін до трудової книжки скасовано й провадження у справі в цій частині закрито. Рішення суду в частині задоволення позову про визнання незаконним наказу № 008к від 28 травня 2008 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано й у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до комунальної установи "Пологівська районна дитяча школа мистецтв Пологівської районної ради Запорізької області" викладачем хореографії в порядку сумісництва, працюючи на основній роботі начальником відділу культури Пологівської районної адміністрації Запорізької області. Оскільки відповідач прийняв на роботу іншу особу, яка не є сумісником, то звільнив позивачку, яка була прийнята на роботу за сумісництвом. Саме по собі звільнення ОСОБА_1 з основної роботи в період розгляду справи не означає, що її робота за сумісництвом автоматично перетворюється на роботу за основним місцем, так як наказ про це не видавався. Апеляційний суд правильно закрив провадження у справі в частині вирішення спору про визнання незаконним наказу № 007к від 21 травня 2008 року та поновлення на роботі як за основним місцем з 1 серпня 2007 року, оскільки такі вимоги є фактичним оспоренням та роз’ясненням у не передбаченому законом порядку рішення апеляційного суду від 14 травня 2008 року. Такий наказ був виданий саме на виконання цього рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права, зокрема ст. 21 КЗпП України та п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (z0076-93) , в якому зазначено, що звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на підставах, передбачених законодавством, а також у випадку прийняття працівника, який не є сумісником.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає