Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення заборгованості за аліментами й неустойки, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що відповідач ухиляється від утримання їхньої неповнолітньої дочки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначала, що постановою суду від 14 січня 1998 року з відповідача на утримання доньки стягнуто аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку щомісяця до досягнення нею повноліття. Однак відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму.

15 листопада 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1994 року до жовтня 1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, в якому народилася дочка. За постановою суду він сплачував аліменти на утримання дитини на користь ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу він мешкає з іншою жінкою, але дітей від останнього шлюбу немає. Посилаючись на те, що після обстеження йому стало відомо, що він безплідний, вважав, що біологічним батьком дочки бути не може.

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментами в розмірі 5 210 грн. 32 коп. та неустойку в сумі 16 880 грн. 40 коп., а також 10 тис. грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що після винесення постанови про стягнення з відповідача аліментів він практично не сплачував аліменти, оскільки не працював.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_2, аліменти в розмірі частини всіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2006 року й до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за аліментами, неустойки та відшкодування моральної шкоди відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2008 року рішення Петровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2007 року змінено. Рішення в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, а також у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за аліментами й неустойки скасовано. Провадження у справі в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини закрито. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами й неустойки задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментами в сумі 2 074 грн. 45 коп. і неустойку в сумі 554 грн. 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за аліментами в розмірі 3 713 грн. 76 коп., неустойку в сумі 1 935 грн. 02 коп., моральну шкоду в сумі 10 тис. грн. та судові витрати в сумі 700 грн.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Так, згідно з постановою суду від 14 січня 1998 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання дочки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 у розмірі частини всіх видів заробітку щомісяця та до досягнення дитиною повноліття.

Установлено, що за період з січня 2001 року по 1 грудня 2006 року у відповідача виникла заборгованість за аліментами в розмірі 2 074 грн. 45 коп.

Відповідно до вимог ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У ч. 1 ст. 20 СК України зазначено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, оскільки правовідносини щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) врегульовані ст. 196 СК України, на яку не поширюються обмеження щодо строку позовної давності, визначені в ст. 20 цього ж Кодексу, висновки судів про застосування до спірних правовідносин ст. 258 Цивільного кодексу України щодо однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) є помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Також перевірці підлягають доводи ОСОБА_1 щодо правильності нарахування державним виконавцем середньої заробітної плати, виходячи з якої нараховується виплата аліментів, а відповідно цьому й заборгованість зі сплати останніх.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частинні стягнення заборгованості за аліментами та неустойки з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 15 листопада

2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 11 січня

2008 року в частині стягнення заборгованості за аліментами та неустойки скасувати, й у цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті - рішення суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.