Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Лихути Л.М., Перепічая В.С.,

Прокопчука Ю.В., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про захист прав споживача та стягнення сум за договірними зобов'язаннями,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (далі - ВАТ "СК "Країна") про захист прав споживача та стягнення сум за договором страхування.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 5 грудня 2006 року уклав з ВАТ "СК "Країна" договір страхування наземного транспорту автомобіля ВАЗ - 21093. Відповідно до п. 3.2.5 цього договору страховим ризиком є незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом з будь-якою метою (викрадення або спроба викрадення застрахованого транспортного засобу (ризик "Угон").

Оскільки 21 січня 2007 року застрахований автомобіль був викрадений, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про виплату суми у зв'язку з настанням страхового випадку, але йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю обов'язку по ризику "Угон", а тому просив стягнути з відповідача 37 570 грн., 500 грн. витрат н правову допомогу та судові витрати.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 4 червня

2008 року, позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "СК "Країна" на користь

ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 37 570 грн., 500 грн. на правову допомогу, вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2008 року рішення Волноваського районного суду Донецької області від 4 червня

2008 року, змінено. Стягнуто з ВАТ "СК "Країна" на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 34 940 грн. 10 коп., вирішено питання стосовно судових витрат. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "СК "Країна" просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав, що страховий випадок мав місце, оскільки автомобіль позивача був обладнаний протиугінними засобами заводського виробництва - замком запалювання, блокування руля та замком вхідних дверей автомобіля.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що судом правильно встановлені обставини справи і правовідносини сторін, але неправильно визначено розмір страхової суми та судового збору.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Судами установлено, що 5 грудня 2006 року ОСОБА_1 уклав з

ВАТ "СК "Країна" договір № 11/25/2.1.5.1 страхування наземного транспорту автомобіля ВАЗ - 21093, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску на суму страхового відшкодування 37 570 грн.

21 січня 2007 року застрахований автомобіль був викрадений невідомими злочинцями і за цим фактом було порушено кримінальну справу, провадження по якій зупинено до розшуку останніх.

У зв'язку з цими обставинами ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, проте у задоволенні заяви йому було відмовлено з посиланням на п. 4.3 "Правил добровільного страхування наземного транспорту" (далі - Правил).

Згідно з нормами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Установлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини і вони мали діяти відповідно до обов'язкових для сторін умов договору страхування.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону, де ст. 17 визначено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації у відповідному органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Так у п. 4.3 Правил зазначено, що легкові автомобілі приймаються на страхування за ризиком "Угон" тільки за умови обладнання їх протиугінними засобами заводського виробництва, на які мається відповідна технічна документація. Якщо на момент укладання договору транспортний засіб не обладнаний відповідними засобами, то зобов'язання страховика за договором за ризиком "Угон" виникають після встановлення відповідного обладнання й пред'явлення транспортного засобу для огляду страховикові, якщо інше не зазначено договором страхування.

В п. 17.5 договору зазначено, що страхувальник підтвердив, що з Правилами страхування ознайомлений.

Задовольняючи позовні вимоги, суди не взяли до уваги перелічені норми закону та хибно послались на те, що ключ для замка запалювання та замок вхідних дверей є протиугінними засобами заводського виробництва, не врахувавши, що вони є невід'ємними складовими будь-кого автомобіля та входять до його комплектації, відповідної додаткової технічної документації на них немає і вони не можуть вважатись протиугінними засобами. У той же час факт встановлення охоронної сигналізації на автомобіль повинен підтверджуватись відповідними документами і мати відповідний технічний паспорт.

Оскільки позивач був ознайомлений з вимогами про необхідність встановлення охоронної сигналізації, після чого наступає зобов'язання страховика за договором за ризиком "Угон", уклав на таких умовах договір, але відповідне обладнання не встановив, у суду не було підстав для задоволення його позовних вимог.

Враховуючи, що суди правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували закон, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 4 червня

2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 10 вересня

2008 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування.

Рішення оскарженню не підлягає.