Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімремонт", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду) про зобов'язання скласти акт за формою Н-1 та стягнення одноразової страхової суми за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з її чоловіком ОСОБА_2, начальником дільниці ТОВ "Коксохімремонт", 27 липня 2006 року стався нещасний випадок на виробництві при виконанні трудових обов'язків - раптове погіршення здоров'я внаслідок перевантаження його психологічного стану, після чого він знаходився в реанімації і ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні помер. Проте з порушенням передбаченого законодавством порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків ТОВ "Коксохімремонт" 15 грудня 2006 року склало акт форми НПВ № 1 про те, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.

З урахуванням наведеного просила визнати нещасний випадок, що стався з її чоловіком ОСОБА_2, пов'язаним з виробництвом, зобов'язати ТОВ "Коксохімремонт" скласти акт за формою Н-1 та стягнути з відділення Фонду одноразову страхову допомогу в розмірі 271 315 грн. 20 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2008 року позов задоволено. Визнано нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2 27 липня 2006 року в ТОВ "Коксохімремонт" під час виконання ним трудових обов'язків у коксовому цеху № 1, коксова батарея № 3 ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", пов'язаним з виробництвом. Зобов'язано ТОВ "Коксохімремонт" скласти акт за формою Н-1 і визнано акт форми НПВ № 1 від 15 грудня 2006 року недійсним. Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_1 одноразову страхову виплату в розмірі 271 315 грн. 20 коп. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року рішення місцевого суду за апеляційною скаргою ТОВ "Коксохімремонт" скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 27 липня 2006 року, о 7-00 год., начальник дільниці ТОВ "Коксохімремонт" ОСОБА_2 прийшов на будівельний майданчик коксової батареї № 3 коксового цеха № 1 ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", після чого, поскаржившись на погіршення стану здоров'я, о 9-00 год. був відвезений в медпункт, де йому надали першу медичну допомогу, а потім перевезли в другу міську лікарню, де ІНФОРМАЦІЯ_1 в неврологічному відділенні він помер.

Комісія з розслідування нещасного випадку в акті форми НПВ № 1 від 15 грудня 2006 року зазначила, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, так як небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що могли призвести до погіршення стану здоров'я ОСОБА_2, не виявлено, порушень вимог законодавства з охорони праці з боку ТОВ "Коксохімремонт" не допущено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд погодився з таким висновком комісії та з урахуванням проведеного під час апеляційного провадження судово-медичної експертизи також виходив із того, що нещасний випадок, що стався з чоловіком позивачки - ОСОБА_3, не пов'язаний з виробництвом, оскільки раптове погіршення стану його здоров'я 27 липня 2006 року не має прямого причинного зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а є наслідком існуючих захворювань зі значними ускладненнями і наступним настанням смерті.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна, оскільки до них суди дійшли з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 606 від 15 листопада 2005 року (z1455-05) , визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є медико-соціальна експертна комісія.

Проте, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не врахував та не взяв до уваги те, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має бути встановлений медико-соціальною експертною комісією, а не судово-медичною експертизою, яку апеляційний суд у порушення положень ст. ст. 10, 143 ЦПК України призначив з власної ініціативи (а.с. 191, 191).

Крім того, згідно зі ст. 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.

Згідно із пп. 10, 11 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , передбачено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов'язаний повідомити про нього, зокрема робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства і до складу комісії в разі нещасного випадку з тяжкими наслідками в обов'язковому порядку включається представник цього робочого органу.

Проте, як убачається з акту розслідування, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду до розслідування залучений не був і, як пояснив в суді представник відділення Фонду, їм взагалі не повідомлялося про нещасний випадок.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України зазначені доводи позивачки не перевірив, як і те, чи були для ОСОБА_2 заборони виконання трудових обов'язків через стан здоров'я; чи проходив потерпілий щорічний медичний огляд, який згідно зі ст. 17 Закону України "Про охорону праці" зобов'язаний організувати та проводити роботодавець.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.