Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Костенка А.В., Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що у 1974 році під час виконання своїх трудових обов'язків він отримав травму на виробництві та професійне захворювання. Висновком МСЕК від 12 квітня 2005 року йому вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 20 % у зв'язку з травмою та каліцтвом.

Ушкодженням здоров'я йому завдано моральну шкоду, на відшкодування якої ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на його користь 80 тис. грн.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіроавоградської області від

27 березня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 10 тис. грн. як страхову виплату на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня

2007 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2007 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1, працюючи на шахті № 1 РУ-З ДП "СхідГЗК", отримав виробничу травму. Висновком МСЕК від 12 квітня 2005 року позивачу вперше встановлено 20 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що правових підстав для стягнення моральної шкоди немає, оскільки згідно з п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, пп "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", та з того, що на час розгляду справи Законом України від 23 лютого 2007 року (717-16) № 717 "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) виключено статті Закону, які передбачали обов'язок Фонду сплачувати потерпілим моральну шкоду.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Проте апеляційний суд не врахував ту обставину, що право на відшкодування моральної шкоди виникло в позивача з 12 квітня 2005 року, коли висновком МСЕК йому вперше було встановлено 20 % стійкої втрати професійної працездатності, а тому дія Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України від 23 лютого 2007 року (717-16) № 717 "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) на правовідносини сторін не поширюється.

Установивши, що висновком МСЕК від 12 квітня 2005 року

ОСОБА_1 вперше було встановлено 20 % стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог ст. ст. 1, 21, 28 та 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального й процесуального закону.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня

2007 року скасувати, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.