Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Михайлівського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства Агрофірма "Червоний фронт", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Веселівському районі Запорізької області (далі - відділення Фонду) про стягнення недоплачених страхових сум та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відділення Фонду на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року,

У липні 2002 року прокурор звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1., в інтересах якого пред'явлено позов, у червні 1991 року встановлено стійку втрату працездатності на 45 % у зв'язку з професійним захворюванням і 3 групу інвалідності, з 30 листопада 2001 року - 50 % безстроково. Через неправильний розрахунок базового розміру відшкодування втраченого заробітку, який повинен був бути 448,12 крб. замість визначеного 65,3 крб., ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" заборгувала йому за період з 28 жовтня 1991 року до 1 квітня 2001 року 18 141 грн. 16 коп. У зв'язку з цим відділення Фонду також невірно виплачувало йому страхові виплати, заборгувавши за період з 1 квітня 2001 року по 1 березня 2007 року 13 483 грн. 89 коп. Прокурор просив стягнути зазначені суми на користь ОСОБА_1., а також відшкодувати завдану йому моральну шкоду, стягнувши з ВАТ Агрофірми "Червоний фронт" 18 141 грн. і зобов'язати відділення Фонду виплачувати йому в подальшому страхові виплати відповідно до вимог закону.

Справа розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 вересня 2008 року в задоволенні позову прокурора в інтересах ОСОБА_1відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року рішення місцевого суду скасовано. Позов прокурора задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1з ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" втрачений заробіток у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 1 508 грн. 80 коп. (з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 грудня 2008 року про виправлення арифметичної помилки) за період з 1 січня 1998 року по 1 квітня 2001 року; з відділення Фонду страхову суму в розмірі 6 847 грн. 49 коп. за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2008 року. Зобов'язано відділення Фонду виплачувати ОСОБА_1. з 1 грудня 2008 року страхову суму в розмірі 383 грн. 93 коп. Стягнуто: з ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" судовий збір у розмірі 51 грн. і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.; з відділення Фонду судовий збір - 68 грн. 47 коп. і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. У частині позову про відшкодування моральної шкоди справа направлена на новий розгляд.

У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати ухвалені судові рішення і відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. середній заробіток за січень-квітень 1992 року перехований ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" відповідно до чинного на той час законодавства та відкориговане на величину фактичного підвищення тарифних ставок. Відділенням Фонду при виплаті позивачу страхових сум з 2003 року вірно застосовані коефіцієнти зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Скасовуючи рішення та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що з 1 січня 1998 року до 1 квітня 2001 року ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" не повністю виплачувало ОСОБА_1. втрачений заробіток через невірний розрахунок базової суми для виплат, яка визначалась у сфері національної економіки. Відділення Фонду, хоча й вірно застосовувало коефіцієнти зростання середньої заробітної плати, проте виходило з неправильної базової суми виплати (86,71 грн. замість 119,24 грн., яку повинно було виплачувати товариство перед передачею справи до відділення).

Проте до таких висновків суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд, зазначаючи, що ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" при визначенні базової суми виплат ОСОБА_1. не врахувала середню заробітну плату відповідних працівників за січень-квітень 1992 року та не відкоригувала на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів по підприємству, взяла за основу довідку, видану підприємством 17 лютого 2005 року № 13, в якій зазначені зарплата та інші доходи ОСОБА_1з січня 1987 року по грудень 1992 року.

Разом з тим, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України апеляційний суд належним чином не оцінив заперечення представника відділення Фонду щодо неможливості брати за основу вказану довідку, так як у червні 2005 року на підприємстві була проведена перевірка додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в ході якого керівництвом ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" надані всі довідки про зарплату, в тому числі й щодо ОСОБА_1Було встановлено непроведення перерахунку відшкодування шкоди ОСОБА_1. на коефіцієнт 1,238 з 1 липня 2000 року, чим порушено вимоги ст. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків від 23 червня 1993 р. № 472 (у редакції постанови від 3 жовтня 1997 року № 1100). Після внесення відповідного припису ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" провело перерахування втраченого заробітку ОСОБА_1., видало уточнену довідку про розмір його втраченого заробітку від 3 лютого 2005 року № 5, на підставі чого відділенням Фонду здійснено перерахунок раніше призначеної страхової виплати, призначена перерахована щомісячна грошова сума в розмірі 146 грн. 17 коп. і проведено відповідне донарахування.

Апеляційний суд у встановленому нормами ЦПК України (1618-15) порядку не викликав у судове засідання представника ВАТ Агрофірма "Червоний фронт" та не з'ясував причини розбіжностей щодо заробітної плати ОСОБА_1., зазначених у довідці від 3 лютого 2005 року № 5, наданій відділенню Фонду після донарахування за результатами перевірки, і від 17 лютого 2005 року № 13, наданій позивачу, доданій ним до суду з позовною заявою.

Зазначені розбіжності не були усунуті й судом першої інстанції.

Крім того, Верховний Суд України у пункті 22 постанови Пленуму від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (v0006700-92) " роз'яснив судам, що виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак усупереч указаним роз'ясненням апеляційний суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з січня 1998 року.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , ч. 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на такі послуги.

Проте у порушення цих нормам права, апеляційний суд, стягуючи з відділення Фонду страхові виплати з 1 квітня 2001 року, не звернув уваги на те, що особова справа ОСОБА_1для продовження виплат була передана відділенню Фонду лише 19 липня 2001 року і з цієї дати йому продовжено відшкодування шкоди.

Стягуючи з відділення Фонду судовий збір, апеляційний суд не звернув уваги на положення п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", яким органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від сплати державного мита звільнені; а стягуючи витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 30 грн. - порушив постанову Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року (1258-2005-п) , яким встановлений розмір цих витрат в 1 грн. 50 коп. (на час ухвалення рішення).

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Веселівському районі Запорізької області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.