6-2755св09 Про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 08.07.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до обласної дитячо-юнацької спортивної школи зі спортивних єдиноборств "Олімпійські надії" (далі - спортивна школа "Олімпійські надії"), третя особа - управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської обласної державної адміністрації, про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 7 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2008 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що 18 березня 2008 року подала заяву про надання щорічної відпустки, яка була їй надана з наступного дня, проте лише на чотири дні, що є порушенням ст. ст. 6, 12 Закону України "Про відпустки", і про що вона не була повідомлена. 21 березня 2008 року, знаходячись у щорічній відпустці, подала заяву про розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (за порушення роботодавцем законодавства про працю). Отримавши 10 квітня 2008 року трудову книжку, їй стало відомо, що вона звільнена з посади бухгалтера спортивної школи "Олімпійські надії" за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 26 березня 2008 року.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка просила скасувати наказ про її звільнення; змінити формулювання причини звільнення з п. 4 ст. 40 на ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку і середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 6 тис. грн., оскільки неправомірні дії відповідача призвели до моральних страждань.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 7 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала бухгалтером спортивної школи "Олімпійські надії" з квітня 2007 року. Наказом від 18 березня 2008 року їй була надана відпустка з 19 березня 2008 року на чотири календарні дні. Наказом від 26 березня 2008 року № 33 її звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин з 24 до 26 березня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні ОСОБА_1 за прогул відповідач порушень чинного трудового законодавства не допустив, оскільки позивачка не оспорила наказ про надання їй чотириденної відпустки й самостійно продовжила відпустку.

З такими висновками суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте до таких висновків суди дійшли з порушенням вимог матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, з урахуванням вимог КЗпП України (322-08) в справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як установлено судом, 18 березня 2008 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй щорічної відпустки з 19 березня 2008 року без зазначення терміну тривалості відпустки, на якій знаходиться резолюція керівника "до наказу" (а.с. 31) і відсутні вказівки про надання відпустки лише на 4 дні, що було в подальшому вчинено.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 12 Закону України "Про відпустку" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Суд першої інстанції в порушення вимог статей 10, 212, 214 ЦПК України не дав належної оцінки доводам позивачки ОСОБА_1 про те, що вона не просила ділити відпустку на частини та не була ознайомлена з наказом про відпустку тривалістю в чотири дні, що підтверджується копією наказу (а.с. 28) та вважала, що знаходиться в щорічній відпустці; не з'ясував підстави та причини перенесення щорічної відпустки з серпня-вересня на березень (а.с. 113). Крім того, судом узагалі не дано оцінки наданому позивачкою листу територіальної Державної інспекції праці у Полтавській області від 24 квітня 2008 року, з якого вбачається, що спортивною школою "Олімпійські надії" при наданні відпустки ОСОБА_1 було порушено законодавство щодо порядку надання відпустки (а.с. 68-69).

У зв'язку з викладеним суду необхідно було дати оцінку діям відповідача щодо дотримання вимог трудового законодавства в частині порядку надання відпустки; з'ясувати чи мав право відповідач ділити відпустку та визначитись чи буде за встановлених обставин прогул вважатися прогулом без поважних причин.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України (1618-15) є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 7 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.