Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду від 5 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в порядку ст.ст. 15, 328, 386, 387 ЦК України з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року придбав у громадянки ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1487 га, розташовану по АДРЕСА_1, яка межує з земельною ділянкою відповідачки. Проте у серпні 2007 року виявилося, що на земельній ділянці відповідачки її сином, ОСОБА_3, розпочато будівництво будинку. При цьому була зайнята частина належної позивачеві земельної ділянки, а тому він просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні своєю власністю шляхом знесення самовільно побудованої на його земельній ділянці споруди.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 5 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2008 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідачку усунути перешкоди в користуванні суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_1, належною ОСОБА_1 на праві власності, шляхом знесення побудованої на ділянці споруди.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постановлені судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що сином відповідачки на належній позивачу земельній ділянці незаконно здійснюється будівництво житлового будинку, а тому право власності останнього підлягає захисту шляхом знесення самовільної будівлі.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з правилами ч.ч. 1,3 ст. 125 ЗК України право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема додатку № 1 до висновку № 94/07 судово-будівельної експертизи від 22 жовтня 2007 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,186 га на підставі Державного акта від 12 грудня 1997 року, а ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 0,186 га на підставі Державного акта від 1 серпня 2007 року. Межі земельних ділянок, що перебувають у власності сторін, не відповідають встановленим на місцевості межам і частково накладаються одна на одну (а.с. 78,82).

Заперечуючи проти позову, відповідачка указувала, що при оформлені за позивачем права власності на земельну ділянку не було здійснено погодження меж із суміжним землекористувачами.

Будівництво сином відповідачки нового будинку розпочато в межах земельної ділянки, яка належить їй на підставі державного акта від 12 грудня 1997 року, видачі якого передувало оформлення акта про встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки, виготовлення кадастрового плану та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Разом з тим, суд залишив без належної оцінки той факт, що між сторонами виник спір з приводу визначення розмірів і меж їх земельних ділянок, законності виданих ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, без вирішення якого неможливо розглядати спір з приводу усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою, а також не ухвалив жодного процесуального рішення відносно пред'явленого ОСОБА_2 зустрічного позову (а.с. 84).

Суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив доводи апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення місцевого суду без змін.

Крім того, згідно з правилами п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно з положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) вирішення питання про надання земельної ділянки в користування чи власність віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, у цьому випадку - Крушинської сільської ради і Васильківської районної ради Київської області, які не були залучені до участі у справі.

Як убачається з матеріалів справи, син відповідачки, ОСОБА_3, неодноразово заявляв клопотання про залучення його до участі в справі в якості відповідача, оскаржував ухвалені судом процесуальні документи, був викликаний судом у призначене на 5 червня 2008 року судове засідання в якості відповідача (а.с. 127), однак до участі в розгляді справи залучений не був, хоча суд вирішив питання про його права та обов'язки.

За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати: характер спірних правовідносин, права та обов'язки сторін у справі, та ухвалити у справі законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 5 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2008 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.