Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлеп", треті особи Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", Товариство з обмеженою відповідальністю "КомТел - Україна", ОСОБА_2, про захист прав споживача, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлеп" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що в жовтні 2006 року вона отримала повідомлення про наявність заборгованості за послуги телефонного зв'язку, а саме: за користування послугою "Аудіотекс" за кодом 8-900-14 і послугою "Пейдж-703" за кодом 8-703-5, здійснене 27 вересня 2006 року.

Проте ні вона, ні члени її родини такі послуги не замовляли, про їх існування не знали, а в договорі про надання послуг зв'язку, укладеному між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фарлеп" надання таких послуг не обумовлювалося.

На її звернення до провайдера ТОВ "КомТел - Україна" їй було повідомлено, що 27 вересня 2006 року з її телефонного номера було здійснено дзвінок та замовлено послугу "Живе спілкування" та "Романтична історія" чоловіком, який назвався Володимиром, 25 років, одруженого, працюючого зв'язківцем, та який залишив свій мобільний номер телефону й адресу електронної пошти.

В подальшому за адресою пошти в Інтернеті вона отримала додаткові відомості щодо цієї особи, зокрема те, що володільцем номеру мобільного телефону та адреси електронної пошти є ОСОБА_2, який працює на заводі "Стальканат" у центрі зв'язку, 1981 року народження, робочий номер телефону 7168506. З метою отримання більш детальної інформації про нього вона кілька разів дзвонила на його номери телефонів, після чого впевнилася, що ці відомості не є вигаданими.

Оскільки вказаних додаткових послуг вона не отримувала, але з січня 2007 року за їх несплату було відключено міжміські дзвінки, а з квітня 2007 року повністю припинено надання послуг зв'язку, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати неправомірними дії ТОВ "Фарлеп" щодо нарахування боргу та ненадання повної інформації про послуги зв'язку, скасувати розпорядження відповідача від 12 січня 2007 року про стягнення боргу, зобов'язати його відновити зв'язок та блокувати послуги, що не регулюються діючими граничними тарифами, а також стягнути з відповідача на її користь 2000 грн. на відшкодування завданої такими діями моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2008 року, позов задоволено частково: дії ТОВ "Фарлеп" з нарахування ОСОБА_1 боргу за послуги телефонного зв'язку в сумі 583 грн. 12 коп. і щодо ненадання повної інформації про послуги зв'язку визнано неправомірними; зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_1 надання цих послуг та стягнуто з нього на користь позивачки 1000 грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Фарлеп" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про телекомунікації" споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на державний захист своїх прав; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов'язків, передбачених договором із споживачем чи законодавством; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ "Фарлеп" не надало позивачці повної інформації про послуги зв'язку, безпідставно нарахувало плату за користування додатковими послугами, яких вона не отримувала, а в подальшому безпідставно припинило надання послуг зв'язку, чим порушило її права споживача та заподіяло моральну шкоду.

Ці висновки судів ґрунтуються на матеріалах справи й відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 335, 337 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, факти ненадання позивачці повної інформації про послуги зв'язку, можливості несанкціонованого доступу та нештатного підключення до абонентських ліній зв'язку, анулювання відповідачем направленого позивачці рахунку за оспорювані послуги зв'язку на суму 583 грн. 12 коп., суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Фарлеп" в даному випадку безпідставно нарахувало ОСОБА_1 плату за користування додатковою послугою, відключило її телефон за несплату боргу та порушило умови укладеного між сторонами договору, а також права позивачки як споживача послуг зв'язку.

Крім того, за загальним правилом особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування передбачено безпосередньо нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених нормами Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 40 Закону України "Про телекомунікації" питання відшкодування завданих споживачеві фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов'язків за договором про надання телекомунікаційних послуг вирішуються в судовому порядку.

Тобто, зазначеною нормою спеціального закону, яким врегульовані спірні правовідносини, передбачено такий вид відповідальності оператора телекомунікаційних послуг перед споживачем, як відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення ним договірних зобов'язань, а тому встановивши, що ТОВ "Фарлеп" у порушення умов укладеного з позивачкою договору безпідставно припинило обслуговування її телефонного номеру, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для часткового задоволення цієї вимоги в порядку, визначеному ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суди правильно застосували правові норми та ухвалили правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлеп" відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.