6-2270св09 Про стягнення заборгованості яка утворилася внаслідок перевищення витрат по картковому рахунку над залишком коштів на рахунку - 01.07.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" (далі -Банк) на рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 19 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 листопада 2008 року,

22 квітня 2008 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка утворилася внаслідок перевищення витрат по картковому рахунку над залишком коштів на рахунку.

Посилаючись на те, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи від 23 березня 2004 року відповідачка зобов'язана здійснювати операції в межах залишків коштів на картковому рахунку, проте допустила таке перевищення (овердрафт), тому зобов'язана за умовами договору повернути прокредитовані Банком кошти. З урахуванням наведеного Банк просив стягнути з ОСОБА_1 762,62 євро заборгованості основної суми, 35,70 євро заборгованості по сплаті процентів та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 листопада 2008 року, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

У касаційній скарзі Банк просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Банк без поважних причин пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки з позовом до суду звернувся 22 квітня 2008 року, а про порушення свого права довідався 30 березня 2005 року, і відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Проте до таких висновків суди дійшли із порушенням вимог матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом установлено, що 23 березня 2004 року між сторонами укладено договір про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи. Договором передбачено, що в разі відсутності окремої угоди між Банком і клієнтом (ОСОБА_1) про надання овердрафту (перевищення витрат по рахунку картки над залишком коштів по картрахунку), клієнт зобов'язаний здійснювати операції з використанням картки в межах залишку коштів на картковому рахунку. Проте, якщо клієнт допустив овердрафт, Банк нараховує на суму овердрафту відсотки згідно з тарифами Банку, а клієнт зобов'язаний виплатити Банку суму овердрафту і нарахованих за ним відсотків (пункти 3.8, 3.9 договору), а також зобов'язаний повернути прокредитовані Банком кошти (пункт 5.1 договору).

Оскільки ОСОБА_1 порушила умови договору та допустила овердрафт унаслідок здійснення 26 березня 2005 року фінансової операції в місті Ріміні (Італія) на суму 800 євро, про що вона 30 березня 2005 року надала до установи Банку заяву про виставлення претензії, то 4 квітня 2005 року їй нараховано 800 євро на картковий рахунок по операції "чарджбек" та Банком здійснено запит щодо цієї транзакції до процесингового центру.

Суди виходили з того, що з дати виставлення претензії (30 березня 2005 року) обчислюється позовна давність, оскільки з цього часу були порушені права Банку, а позов пред'явлений лише 22 квітня 2008 року.

Разом з тим суди не звернули уваги на особливість спірних правовідносин, на момент виникнення овердрафту та здійснення операції "чарджбек" (повернення проплати).

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не дали належної оцінки доводам позивача про те, що права Банку були порушені лише 5 травня 2005 року (виникнення овердрафту), коли Банк здійснив проплату (перерахував) 802,25 євро АППБ "Аваль", який відповідно до договору між ними про підтримку членства банку в асоціації MasterCard International (п. 3.1.3) забезпечив розрахунки по транзакціям, після чого, 4 травня 2005 року виставив своєму афіліату (Банку) платіжне доручення. Зазначені фінансові документи знаходяться у справі (а.с. 5.6, 18-20), проте суди не дали їм належної оцінки.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України (1618-15) є підставою для скасування ухвалених судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.