6-5874св09 Про стягнення заборгованості за договорами позики - 01.07.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2009 року,

У квітні 2008 року кредитна спілка "Довіра" (далі - КС "Довіра") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в якому, ураховуючи збільшення та уточнення позовних вимог, просила стягнути за договором позики від 2 липня 2004 року з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 24 109 грн. 83 коп., а за договором позики від 13 жовтня 2003 року солідарно з обох відповідачів заборгованість у сумі 42 817 грн. 98 коп.

Позивач зазначав, що відповідно до договорів від 13 жовтня 2003 року та від 2 липня 2004 року ОСОБА_1отримав у КС "Довіра" позику в сумі

15 тис. грн. ті 8 тис. грн. Договорами передбачено повернення позики щомісяця рівними частинами і сплату відсотків за користування позикою в розмірі 5 % місячних від суми позики. Згідно з п. 3.2 договору при несвоєчасному поверненні позики, відсотки нараховуються в розмірі 6 % місячних від суми позики. Крім того, відповідно до п. 3.4 договору за прострочення графіка погашення позики та відсотків нараховується пеня в розмірі 0,1 % від загальної суми несплаченого боргу і відсотків за кожний день прострочення. Погашення боргу проводиться в такому порядку: спочатку сплачуються відсотки та пеня, потім сума позики, що передбачено п. 3.3. договору.

Посилаючись на те, що на день звернення до суду ОСОБА_1сплатив відсотки за користування позикою в розмірі 27 190 грн. 45 коп. та суму позики в розмірі 5 010 грн., а залишок зі сплати суми позики на 30 квітня 2008 року становить 17 990 грн., залишок зі сплати відсотків за користування позикою - 29 765 грн. 85 коп., розмір пені - 13 308 грн. 90 коп., усього

61 064 грн. 75 коп., КС "Довіра" просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від

31 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Довіра" заборгованість за договорами позики від 13 жовтня 2003 року та від 2 липня 2004 року в розмірі 66 927 грн. 81 коп., 610 грн. 64 коп. сплаченого судового збору та

30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 58 грн.

62 коп. У позові кредитної спілки "Довіра" до ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_1звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Бродівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити у справі нове рішення, яким у позові кредитної спілки "Довіра" відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_1 на користь КС "Довіра" заборгованість за договорами позики в повному обсязі, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 1046 - 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а ОСОБА_1., сплативши суму боргу лише частково, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення, не виконав взятих на себе відповідно до договорів позики зобов'язань, і з того, що укладений сторонами кредитний договір відповідає закону, а тому відповідач повинен нести цивільно-правову відповідальність за його невиконання.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки він є передчасним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов'язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між КС "Довіра" і ОСОБА_113 жовтня 2003 року та 2 липня 2004 року укладено договори позики. За договором від 13 жовтня 2003 року КС "Довіра" передала ОСОБА_1. кошти в сумі 15 тис. грн., а за договором від 2 липня 2004 року - кошти в сумі 8 тис. грн. Договорами передбачено повернення позики щомісяця рівними частинами й сплату відсотків за користування позикою в розмірі 5 % місячних від суми позики. згідно з п. 3.2 договору при несвоєчасному поверненні позики, відсотки нараховуються в розмірі 6 % місячних від суми позики. Крім того, відповідно до п. 3.4 договору за прострочення графіка погашення позики та відсотків нараховується пеня в розмірі 0,1 % від загальної суми несплаченого боргу й відсотків за кожний день прострочення. Погашення боргу проводиться в такому порядку: спочатку сплачуються відсотки та пеня, потім сума позики, що передбачено п. 3.3. договору.

Установивши зазначені обставини, суд не з'ясував, за рахунок яких коштів надавався кредит - капіталу самої кредитної спілки чи залучених коштів; чи на час укладення кредитного договору позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг; чи ґрунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами. Це має правове значення, оскільки в разі незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, отримана в позику.

Також судом не враховано, що навіть за наявності ліцензії до вимог про стягнення пені (неустойки) застосовується спеціальна позовна давність, установлена ст. 258 ЦК України 2003 року, - в один рік.

Крім того, до спірних правовідносин, які виникли в 2003 році, один із договорів позики укладено 13 жовтня 2003 року, суд помилково застосував норми ЦК України (435-15) 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року й за загальним правилом дії законів і інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) зворотної дії не має та на спірні правовідносини не поширюється.

На зазначені недоліки не звернув уваги й апеляційний суд, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За такого порушення норм матеріального та процесуального права, допущеного як судом першої, так і апеляційної інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.