Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах Держави в особі Восьмого навчального центру Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0500) до ОСОБА_1про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення боргу, за касаційною скаргою військового прокурора Чернігівського гарнізону на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 серпня 2008 року,

У лютому 2008 року військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся до суду в інтересах Держави в особі Восьмого навчального центру Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0500) з названим позовом.

Прокурор зазначав, що казармене приміщення № 2, розташоване поАДРЕСА_1, знаходиться на балансі Восьмого навчального центру Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0500) та закріплено за ним (далі - Навчальним центром) на праві оперативного управління.

На час передачі цієї будівлі в 2004 році Навчальному центру вона була переобладнана під тимчасове житло, але статусу гуртожитку чи службового житла не набула й залишається казарменим приміщенням.

21 грудня 2005 року між Навчальним центром і ОСОБА_1., який з січня 2005 року проходив службу в цій військовій частині, було укладено договір найму помешкання в казармі № 2, розташованої поАДРЕСА_1, на час його служби.

25 жовтня 2007 року відповідач звільнився зі служби, але займане помешкання в порушення умов договору в 5-денний термін не звільнив. Крім того, він припинив вносити плату за користування займаним приміщенням, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 678 грн. 62 коп.

Оскільки ОСОБА_1. в добровільному порядку звільнити займане помешкання та сплатити заборгованість відмовився, прокурор, збільшивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати відповідача звільнити вказане приміщення, а також стягнути з нього на користь Навчального центру заборгованість у сумі 988 грн. 46 коп.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2008 року позов задоволено: зобов'язано ОСОБА_1. звільнити приміщення № 6 на першому поверсі казарменої будівлі № 2 військової частини Т 0500 поАДРЕСА_1; стягнуто з нього на користь Навчального центру 988 грн. 46 коп. заборгованості за договором найму.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12 серпня 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що відповідно до умов укладеного між ОСОБА_1. та Навчальним центром договору найму позивач втратив право на користування спірним приміщенням, а тому підлягає виселенню з нього зі стягненням заборгованості за надані комунальні послуги.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки спірне приміщення має статус казарменого приміщення, а законом не передбачено передачу такого приміщення у найм і оплату комунальних послуг за користування ним.

Проте повністю погодитися з цим висновком апеляційного суду не можна.

При вирішенні справи суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. з 19 січня 2005 року проходив військову службу в Навчальному центрі, яким на підставі договору найму від 21 грудня 2005 року відповідачу було надано помешкання для тимчасового проживання на період проходження служби. За умовами договору відповідач щомісяця, починаючи з часу укладення договору, взяв на себе обов'язок сплачувати Навчальному центру плату за найм, зокрема, плату за надані комунальні послуги.

Будівля № 2 поАДРЕСА_1, в якій ОСОБА_1. було надано помешкання для проживання, за даними Фонду державного майна України є казарменим приміщенням. При його переобладнанні для проживання військовослужбовців статус будівлі не змінювався.

25 жовтня 2007 року ОСОБА_1., в зв'язку зі звільненням із військової служби, виключено зі списків особового складу, а тому відповідно до пп. 3.1 і 5.1 договору найму на ньому лежить обов'язок у 5-денний термін з дня звільнення виїхати зі спірного помешкання та сплатити заборгованість за договором.

Переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не можуть регулюватися нормами ЖК України (5464-10) , а оскільки укладення договору найму на казармене приміщення не передбачено чинним законодавством, то такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд не повністю визначився з характером спірних правовідносин та не вказав яким саме законом встановлена нікчемність укладеного між сторонами договору.

Крім того, апеляційний суд в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив решти доводів апеляційної скарги відповідача щодо неправильності визначення розміру заборгованості, нарахованої без врахування вибулих з помешкання членів його сім'ї, а тому не виконав покладених на нього законом процесуальних обов'язків.

З огляду на наведене ухвалене рішення апеляційного суду не може бути визнано законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу військового прокурора Чернігівського гарнізону задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 серпня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.