Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа АТ "Укрсиббанк" про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, -

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 18.08.2014 року № 1781 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_4" та податкового повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0023521702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 35 933,11 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 983,27 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Рішення обґрунтовано тим, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів того, що на адресу позивача надсилався обов'язковий письмовий запит, у відповідності до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що є передумовою призначення та проведення перевірки, а також факту прощення (анулювання) боргу ОСОБА_4 з боку кредитора та повідомлення позивача про таке прощення (анулювання) в установленому податковим законодавством порядку, а тому оскаржувані позивачем наказ та податкове повідомлення - рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 серпня 2014 року начальником Західної ОДПІ м. Харкова (правонаступником якої є Центральна об'єднана державна податкова інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) прийнято наказ № 1781 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_4

Зазначений наказ прийнятий з підстав, передбачених пп. 20.1.4, п. 20, ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням податкової інформації про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства.

29 серпня 2014 року контролюючим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 2771/НОМЕР_1 та прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0023521702.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що полягало у недекларуванні позивачем доходу, отриманого у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано, що призвело до не нарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 35 933,11 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано належних та допустимих доказів надсилання на адресу позивача обов'язкового письмового запиту, у відповідності з вимогами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Крім того, в оскаржуваному наказі від 18.08.2014 року № 1781 про проведення перевірки та акті про результати її проведення також не міститься жодної інформації про те, чи надсилався письмовий запит позивачу, що свідчить про відсутність підстав для проведення такої перевірки.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій, що у контролюючого органу не було підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та прийняття оскаржуваного наказу від 18.08.2014 року № 1781 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_4"

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0023521702 суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що про існування прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0023521702 позивачу стало відомо з постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року в адміністративній справі № 820/6007/15 за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка не набрала законної сили, у зв'язку з оскарженням її в апеляційному порядку.

Так, відповідно до п.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, обов'язок платника податків (боржника) щодо сплати податку з доходу отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, на підставі абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України виникає за умови повідомлення кредитором платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу.

Таким чином, враховуючи, що позивачу не відомо про факт прощення йому боргу чи кредиту, а контролюючим органом жодним чином документально не підтверджено такого факту прощення (анулювання) боргу на користь ОСОБА_4 з боку кредитора та повідомлення позивача про таке прощення (анулювання) в установленому податковим законодавством порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 35 933,11 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 983,27 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 820/2717/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.