Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2007 року,

ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 23 квітня 2006 року приблизно о 21 годині за їхньої відсутності відповідач викликав із будинку в двір їхнього неповнолітнього сина, ОСОБА_4, 1991 року народження, і, висловлюючись нецензурною лайкою на його адресу, почав наставляти рушницю в груди та голову сина, погрожуючи йому вбивством. Дізнавшись про злочинні дії відповідача, який загрожував життю їхньої дитини, вони перенесли сильний нервовий стрес, протягом тривалого часу не могли спокійно займатись веденням домашнього господарства, хвилюються за здоров'я свого сина, який декілька ночей не міг спати та кричав ночами, унаслідок чого їм завдано моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивачі просили стягнути з відповідача по 5 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Вироком Петровського районного суду м. Донецька від 19 січня 2007 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1., ОСОБА_2. по 1 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2007 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до районного суду для вирішення в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 22 червня 2007 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивачів по 1 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2. посилаються на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачами не надано доказів на підтвердження завдання їм моральної шкоди.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Вироком Петровського районного суду м. Донецька від 19 січня 2007 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, - погрозі вбивством неповнолітньому сину позивачів.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2. зазначали, що внаслідок злочинних дій відповідача вони перенесли сильний нервовий стрес, не могли спокійно працювати, дуже хвилюються за життя та здоров'я свого сина, який після вчинення відносно нього злочину декілька ночей не спав і кричав ночами.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з вини відповідача позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, страху за життя та здоров'я своєї дитини. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди районний суд обґрунтовано врахував характер злочинних дій відповідача, глибину душевних страждань позивачів, засади розумності та справедливості.

Отже, виходячи з установлених дійсних обставин справи та з урахуванням положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2007 року скасувати, рішення Петровського районного суду м. Донецька від 22 червня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.