Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, до ОСОБА_13, ОСОБА_14, товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Мульті-Сервіс" про усунення перешкод у користуванні об'єктами права власності, відшкодування майнової та моральної шкоди, а також за зустрічним позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Ізмаїльської міської Ради про усунення перешкод у користуванні будівлею, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2008 року,

У травні 2005 році ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_13., ОСОБА_14, ТОВ "Дунай Мульті-Сервіс" про усунення перешкод у користуванні об'єктами права власності, припинення будівництва, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачі зазначали, що є власниками квартир у будинку по АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_13. в цьому ж будинку належать кв. за №№ 5 та 6, які вона перебудувала у готель. Посилаючись на те, що готель побудовано з порушеннями будівельних норм та правил, що створює загрозу для їх життя, а також на те, що в процесі його будівництва зруйновано асфальтне покриття двору, ворота, пошкоджено кв. НОМЕР_1сім'ї ОСОБА_1й неправомірно зайнято 1/3 частку належного сім'ї ОСОБА_1підвального приміщення, позивачі просили зобов'язати відповідачку усунути зазначені вище порушення їх права власності та стягнути з відповідачки 27 884 грн. вартості належної сім'ї ОСОБА_1майна, яке знаходилося в підвалі та пропало після заволодіння ним відповідачкою, також 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_13. звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_5ОСОБА_7., ОСОБА_15., ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_8., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12про усунення перешкод у користуванні будівлею та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_4. та ОСОБА_3відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_13. також відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. в задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні коморами в підвалі будинку та частиною входу в підвальне приміщення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачами не доведено їх право на ці приміщення, оскільки ці приміщення не зареєстровані за позивачами у встановленому законом порядку як об'єкти нерухомого майна.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо). Допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 зазначеного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Судом встановлено, що квартира, в якій проживає сім'я Пархоменко, була передана їй у власність на підставах та в порядку, передбаченими Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

Відповідно до технічного паспорта на квартиру сім'ї позивачів Пархоменко, який є складовою частиною свідоцтва про право власності на квартиру, в процесі приватизації квартири сім'ї ОСОБА_1передано у власність вхід в підвал та комору в підвалі (т. 1, а.с. 248-250). Згідно з листом управління містобудування і архітектури (т. 2, а.с. 149) ОСОБА_13. самовільно зайняла та переобладнала підвальне приміщення площею 28, 9 кв.м., за що її було притягнуто до передбаченої законодавством відповідальності. Також комунальне підприємство "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" своїм листом від 10 вересня 2007 року повідомило, що в рахунок частки сім'ї ОСОБА_1при приватизації квартири увійшли комори в підвалі за №№ 8 та 9, а також 1/3 частка приміщення 2 та 10, 1/3 частки входу в підвал (т. 2, а.с. 271).

На порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд на зазначене уваги не звернув, оцінки цим доказам не дав, хоча вони мають значення для правильного вирішення питання про право сім'ї ОСОБА_1на спірні підвальні приміщення та частину входу в підвал будинку, відтак, дійшов помилкового висновку про відсутність у них права на ці приміщення.

Таким чином, судом при вирішенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні коморами в підвалі та частиною входу в підвальне приміщення допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи в частині вирішення зазначеної позовної вимоги на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу відповідно до ст. 337 ЦПК України слід відхилити і рішення залишити без змін.

Керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ч. 2 ст. 338, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2008 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні належними їм коморами в підвалі будинку та частиною входу в підвальне приміщення скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 29 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.