Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2017 у справі № 804/7615/16 за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2016 адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.06.2015 № 24-17.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2017 відмовив Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2017 відмовив Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.05.2017 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини першої статті 2, частини четвертої статті 6, пункту 6 частини першої статті 7, статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За ухвалою від 25.01.2017 апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 залишено без руху на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та за правилами статті 108 цього Кодексу, оскільки суд встановив, що відповідач не виконав вимог частини шостої статті 187 вказаного Кодексу - до апеляційної скарги не додав документу про сплату судового збору. Ця ухвала в касаційному порядку не оскаржена.

За ухвалою від 17.02.2017 апеляційну скаргу повернуто за правилом статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України через те, що відповідач не усунув недоліку касаційної скарги - не надав документу про сплату судового збору.

Поверненню апеляційної скарги передували відмови суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотань відповідача про звільнення від сплати судового збору та про відстрочення сплати судового збору.

Відмовляючи в задоволенні таких клопотань, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, а також не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Суд вказав, що вносячи зміни до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) та виключаючи органи доходів і зборів з переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив волю, яка полягає у тому, що вказані органи мають безумовно сплачувати судовий збір. Суд апеляційної інстанції також зважив на норму статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги не є підставою для висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи норми процесуального права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Правила статті 108 КАС України, в т.ч. правила пункту 1 частини третьої цієї статті, якими передбачено повернення апеляційної скарги, згідно з положеннями частини третьої статті 189 цього Кодексу застосовуються до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, якщо недоліки апеляційної скарги не усунуті у встановлений судом строк.

Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною шостою статті 187 вказаного Кодексу, оскільки до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору, і такі недоліки не усунуті у встановлений судом строк.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність повернення апеляційної скарги відповідачу.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.