Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АОЛ" до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг "ICQ" та заборону використання знака для товарів і послуг "ICQ" за свідоцтвом України НОМЕР_2 і знака для товарів і послуг "ICQ" за свідоцтвом України НОМЕР_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АОЛ", Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання частково недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ICQ" та зобов'язання вчинити дії,

У вересні 2007 року ТОВ "АОЛ" звернулося із зазначеним позовом, посилаючись на те, що діями ОСОБА_1 створюються перешкоди у здійсненні позивачем прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_1. Свідоцтво України НОМЕР_2 має бути визнане недійсним на підставі пунктів "а" та "в" статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 року, оскільки зареєстроване в якості торговельної марки за оспорюваним свідоцтвом позначення "ICQ" не відповідає умовам надання правової охорони, а саме абз. 2 пункту 3 та абз. 5 пункту 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", відповідно до яких не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг, та такі які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послугу.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив суд зобов'язати заборонити відповідачу ОСОБА_1 використовувати знак для товарів і послуг "ICQ" за свідоцтвом України НОМЕР_2, мотивуючи тим, що згідно пункту 3 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки, а тому у випадку визнання свідоцтва України НОМЕР_2 недійсним повністю, свідоцтво вважатиметься таким, що не набрало чинності від дати подання заявки (24 березня 2006 року), що в свою чергу означатиме, що протягом всього часу використання торговельної марки "ICQ" для товарів 9 класу МКТП ОСОБА_1 порушував права інтелектуальної власності позивача на торговельну марку "ICQ" за свідоцтвом України НОМЕР_1. Ураховуючи викладене, ТОВ "АОЛ" просило визнати недійсним повністю свідоцтво України НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг "ICQ"; зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України НОМЕР_2 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; заборонити ОСОБА_1 використовувати знак для товарів і послуг "ICQ" за свідоцтвом України НОМЕР_2 та знак для товарів і послуг "ICQ" за свідоцтвом України НОМЕР_1 шляхом нанесення його на товари 9 класу МКТП, для яких знак було зареєстровано (за свідоцтвом України НОМЕР_2), упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги 35 та 42 класу МКТП для якої знак зареєстровано (за свідоцтвом України НОМЕР_1); застосування зазначених знаків в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет, а також в доменних іменах.

ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ "АОЛ", Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання частково недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ICQ" та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що заявка № 98104069, за результатами розгляду якої ТОВ "АОЛ" було видане свідоцтво України НОМЕР_1, не містить переліку послуг, які містяться в самому свідоцтві НОМЕР_1. Згідно статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року, ТОВ "АОЛ" задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво України НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг "ICQ". Зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України НОМЕР_2 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Стягнуто з ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. у рахунок оплати державного мита, 7 грн.50 коп. у рахунок оплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 8 тис. грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату за проведення судової експертизи. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.