Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом Ялтинської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: виконавчий комітет Ялтинської міської ради, управління головного архітектора Ялтинської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за скаргою Ялтинської міської ради про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 27 червня 2008 року,

У серпні 2007 року Ялтинська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: виконавчий комітет Ялтинської міської ради, управління головного архітектора Ялтинської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого жилого будинку та приведення земельної ділянки до попереднього стану, посилаючись на те, що відповідач самовільно, з порушенням будівельних норм і правил, а також порушенням прав Ялтинської міської ради як власника земельної ділянки, без відповідної документації збудував двоповерховий будинок.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 14 вересня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 знести самовільно збудований двоповерховий будинок за адресою: м. Ялта, Приморський парк, район санаторію "Росія", площею 95 кв.м., привести земельну ділянку до попереднього стану.

Рішенням Апеляційного суду АРК від 29 січня 2008 року рішення Ялтинського міського суду АРК від 14 вересня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 червня 2008 року касаційну скаргу Ялтинської міської ради відхилено, рішення Апеляційного суду АРК від 29 січня 2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, Ялтинська міська рада подала скаргу до Верховного Суду України про перегляд цих рішень у зв'язку з винятковими обставинами з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення матеріального права - ч. 4 ст. 376 ЦК України, коли суд не вважав достатньою підставою для знесення самовільно збудованої споруди заперечення Ялтинської міської ради проти визнання за відповідачем права власності на земельну ділянку й прийняття рішення від 31 травня 2007 року № 949 про знесення самовільної забудови та зобов'язання звільнити ділянку, а вважав необхідним прийняти рішення про відмову в задоволенні позову до розгляду питання про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за заявою, поданою вже в ході розгляду справи.

На підтвердження цих доводів скаржник надав постанову Вищого господарського суду України від 13 грудня 2006 року за позовом ПП "МАН" до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2009 року допущено до провадження у зв'язку з винятковими обставинами скаргу Ялтинської міської ради, в якій ставиться питання про скасування рішення Апеляційного суду АРК від 29 січня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 27 червня 2008 року й залишення в силі рішення Ялтинського міського суду від 14 вересня 2007 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв'язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У наведеній у скарзі постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2006 року суд касаційної інстанції застосував ч. 4 ст. 376 ЦК України, встановивши, що на момент розгляду спору земельна ділянка, на якій розташовані самовільно зведені споруди, не передавалась у власність або користування особи.

Крім того, за результатами розгляду аналогічних справ були постановлені ухвали Верховного Суду України від 28 липня 2008 року за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованої будівлі, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки; від 28 вересня 2007 року за позовом Совєтської селищної ради Совєтського району АРК до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої ділянки; від 2 лютого 2009 року за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки, відповідно до яких Верховний Суд України дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про знесення самовільно побудованих споруд без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

У справі, яка розглядається, усупереч наведеному застосуванню правових норм у зазначеній справі за позовом Ялтинської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: виконавчий комітет Ялтинської міської ради, управління головного архітектора Ялтинської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, ухвалою Верховного Суду України від 27 червня 2008 року відхилено касаційну скаргу Ялтинської міської ради на рішення Апеляційного суду АРК від 29 січня 2008 року, яким було скасовано рішення Ялтинського міського суду АРК від

14 вересня 2007 року про задоволення позовних вимог та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, а рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов Ялтинської міської ради, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач самовільно, за відсутності відповідних дозволів, побудував будинок на земельній ділянці, яка йому не виділялась.

До того ж рішенням Ялтинської міської ради від 21 березня 2008 року № 413 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його заяви від 27 серпня 2007 року, на яку послався суд апеляційної інстанції як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій неоднаково застосували ч. 4 ст. 376 ЦК України, то ухвалені ними рішення підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. ст. 354, 359 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 354 - 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу Ялтинської міської ради задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від

29 січня 2008 року та ухвалу Верховного Суду України від 27 червня

2008 року скасувати.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.