Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/2801/13-а

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001301720 від 28 березня 2013 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України (2755-17) та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 р. замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби належним відповідачем правонаступником Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 07 жовтня 2005 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 14 жовтня 2005 р. за № 21601, зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 81317483 від 22 листопада 2005 р.

В листопаді 2012 року фахівцем відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатом перевірки складено акт №5619/17-217/НОМЕР_2 від 10 грудня 2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого у 2010-2011 роках було занижено податок на додану вартість у розмірі 26006,00 грн., а саме: у 2010 році на суму 1637 грн., у 2011 році на суму 24369 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006931702 від 28 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32507, 50 грн., в тому числі за основним платежем 26006 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6501,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скасовано податкове повідомлення - рішення № 0006931702 від 28 грудня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 2413,75 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін. В зв'язку зі зменшенням грошового зобов'язання за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001301720 від 28 березня 2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30093,75 грн., в тому числі за основним платежем 26006,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4087,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийнято з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Аналогічні норми містилися в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , нормами якого було врегульовано спірні правовідносини в частині періоду, що перевірявся згідно планової виїзної перевірки в даній справі.

Зокрема, згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду встановлюється виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, на протязі такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності; придбанням (будівництвом) основних фондів, у тому разі при їх імпорті, з метою наступного використання в виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачає, що дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем за результатами аналізу правовідносин позивача з ПП "Старвей" за серпень 2010 року та квітень-вересень 2011 року.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що 17 серпня 2010 року на підставі видаткової накладної №ЧП00000162 ПП "Старвей" поставило позивачу товар на загальну суму 9823,46 грн., в т.ч. ПДВ - 1637,24 грн. За наслідками постачання товару позивачу виписано податкову накладну № 00000162 від 17 серпня 2010 року. Зобов'язання по оплаті товару були виконані позивачем шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ПП "Старвей", що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 22 вересня 2010 року на суму 9823,46 грн. (том 1 а.с. 53). Доставка товару здійснювалась згідно транспортної накладної № ЧП00000162 від 17 серпня 2010 року (том 1 а.с. 131).

Також судовим розглядом було встановлено, що між позивачем та ПП "Старвей" укладено Договір поставки №1/17 від 10 січня 2011 р., предметом якого було постачання світлотехнічної продукції. Згідно умов зазначеного договору ПП "Старвей" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність позивача (покупець) продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору. Найменування, кількість та ціна продукції відображаються у накладних (рахунках-фактурах) на поставку конкретної партії, які є невід'ємними додатками до даного договору. Перед поставкою конкретної партії товару покупець направляє постачальнику заявку, в якій зазначає асортимент, найменування (тип, вид, комплектність) та кількість товару для поставки; продукція передається на підставі товарної накладної. Датою поставки вважається дата прийняття покупцем продукції з відповідною відміткою в накладній.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було направлено ПП "Старвей" заявки на поставку партій світлотехнічної продукції, а ПП "Старвей" було виписано позивачу відповідні рахунки - фактури.

По зазначеному договору ПП "Старвей" поставило, а позивач прийняв товар згідно видаткових накладних. На поставлений товар ПП "Старвей" видало ФОП позивачу наступні податкові накладні: № 84 від 01 квітня 2011 р. на загальну суму 8491,28 грн., в тому числі ПДВ 1415,21 грн.; № 69 від 04 травня 2011 р. на загальну суму 18317,62 грн., в тому числі ПДВ 3052,94грн.; № 24 від 01 червня 2011 р. на загальну суму 11732,29 грн., в тому числі ПДВ 1955,38 грн.; № 56 від 01 червня 2011 р. на загальну суму 19413,82 грн., в тому числі ПДВ 3235,64 грн.; № 6 від 01 липня 2011 р. на загальну суму 40209,79 грн., в тому числі ПДВ 6701,63 грн.; № 1 від 01 серпня 2011 р. на загальну суму 21516,10 грн., в тому числі ПДВ 3586,02 грн.; № 4 від 01 вересня 2011 р. на загальну суму 26529,35 грн., в тому числі ПДВ 4421,56 грн. (том 1 а.с. 62-72).

Судовим розглядом було підтверджено, що позивачем за поставлений товар проведено розрахунок у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковій рахунок ПП "Старвей". Доставка товару здійснювалась згідно транспортних накладних: № ЧП00000084 від 01 квітня 2011 року, № ЧП00000069 від 04 травня 2011 р., № ЧП00000024 від 01 червня 2011 р., № ЧП00000056 від 01 чернвя 2011 р., № ЧП00000006 від 01 липня 2011 р., № ЧП00000001 від 01 серпня 2011 р., № ЧП00000004 від 01 вересня 2011 р. (том 1 а.с. 132-139).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновків відповідача щодо виявлених в даній справі порушень, колегія суддів зазначає, що позивачем до суду надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору постачання, укладеного з ПП "Старвей". Зазначені документи складено відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України". Також матеріали справи містять докази, які вказують на подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції та при апеляційному перегляді справи не наведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/2801/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.