Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.І., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агротон", ОСОБА_2ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року,

У грудні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.

Зазначав, що 17 листопада 2007 року між акціонерним комерційним банком "ТАС - Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС - Комерцбанк") та товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агротон" (далі - ТОВ НВФ "Агротон") було укладено кредитний договір. На забезпечення виконання договору між ним і банком було укладено договір поруки. Окремо договори поруки з банком уклали ОСОБА_3. і ОСОБА_4Крім того, договір поруки було укладено між ним та ОСОБА_2, за яким відповідач поручився на суму в розмірі 1 тис. грн.

ТОВ НВФ "Агротон" у повному обсязі кредит не повернуло, а тому він як поручитель сплатив 2 лютого 2007 року за кредитним договором 221 048 грн. 79 коп. залишкової суми кредиту та 460 грн. 24 коп. відсотків за користування кредитом.

Посилаючись на те, що обов'язки кредитора перейшли до нього, а також виходячи з розміру поруки відповідачів, позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_2 1 тис. грн., а з ТОВ НВФ "Агротон", ОСОБА_4. та ОСОБА_3. стягнути в солідарному порядку суму, сплачену ним банку за кредитним договором.

У березні 2008 року позивач збільшив позовні вимоги та додатково просив стягнути на його користь із ТОВ НВФ "Агротон", ОСОБА_4. і ОСОБА_3. у солідарному порядку 51 230 грн. 59 коп. відсотків за користування кредитом та 22 050 грн. 99 коп. штрафних санкцій, що передбачено кредитним договором.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ НВФ "Агротон", ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на користь позивача в солідарному порядку 220 509 грн. 03 коп. заборгованості, 51 230 грн. 59 коп. відсотків за порушення зобов'язання, 22 050 грн. 90 коп. штрафних санкцій, а всього 293 790 грн. 52 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 - 1 тис. грн. заборгованості та

51 грн. судового збору, а всього 1 051 грн. Стягнуто з ТОВ НВФ "Агротон", ОСОБА_3., ОСОБА_4. солідарно на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 649 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 30 вересня

2008 року рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 квітня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ НВФ "Агротон" на користь ОСОБА_1 221 509 грн. 03 коп. заборгованості та 1 730 грн. судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 вересня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 квітня 2008 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 листопада 2006 року між АКБ "ТАС - "Комерцбанк", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), і ТОВ "Агротон" було укладено кредитний договір № КЛ/06-62, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальникові 755 тис. грн. у вигляді кредитної лінії на строк до 16 листопада 2007 року.

На забезпечення виконання кредитного договору 17 листопада 2006 року банком було укладено три окремих договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4. і приватним підприємцем ОСОБА_1. Усі договори укладені за згодою ТОВ "Агротон", про що свідчить печатка та підпис керівника товариства на договорах. У кожному з договорів була визначена солідарна відповідальність із позичальником і вказаний об'єм прав, які переходять до поручителя внаслідок виконання ним зобов'язань щодо повернення кредиту. Зокрема, до поручителя в такому разі, у тому числі й до ОСОБА_1., переходять права кредитора в тому обсязі, в якому він задовольнив вимоги банку.

Також установлено, що частину сум за кредитним договором, а саме 533 490 грн. 97 коп., сплатило ТОВ "Агротон". Залишок зобов'язань за кредитним договором за зверненням банку виконав ОСОБА_1, сплативши банку 2 лютого 2007 року 221 048 грн. 79 коп. залишкової суми кредиту та 460 грн. 24 коп. відсотків за користування кредитом.

Уже після погашення суми за кредитним договором, 9 грудня 2007 року, ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 у простій письмовій формі договір поруки, за яким ОСОБА_2. зобов'язався відповідати перед ОСОБА_1. за вказаним вище кредитними договором у розмірі 1 тис. грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору ( ч. З ст. 554 ЦК України). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. З ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності, оскільки не можна сказати про їхню спільну поруку. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Крім того, до позивача, який виконав зобов'язання за кредитним договором, переходять права кредитора лише в розмірі частини зобов'язання, виконаного ним.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки відповідачі не укладали з банком спільного договору поруки, то ОСОБА_1, виконавши частину зобов'язання товариства за кредитним договором, має право вимоги лише до ТОВ "Агромаш" та лише на ту суму, яку він сплатив на підставі договору поруки, а саме 221 509 грн. 03 коп.

Щодо вимог, пред'явлених до ОСОБА_2, то на час укладення з ним договору поруки кредитні зобов'язання за кредитним договором, укладеним між банком та ТОВ "Агротон", були повністю виконані, тому цей договір поруки взагалі не може бути підставою для стягнення з ОСОБА_2 сум, сплачених ОСОБА_1. банку на виконання зобов'язань ТОВ "Агротон" за кредитним договором.

Однак поза увагою апеляційного суду залишилося те, що справа за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до юридичної особи - ТОВ "Агротон" - повинна розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки відповідно до ст. 12 ГПК України вказаний спір підвідомчий господарському суду.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. слід залишити в силі, а в частині стягнення з ТОВ "Агротон" на користь приватного підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором і судових витрат - скасувати із закриттям провадження в цій частині.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 340 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 вересня

2008 року в частині відмови в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1до ОСОБА_2ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити в силі.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 вересня

2008 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агротон" заборгованості на користь ОСОБА_1скасувати.

Провадження у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агротон", ОСОБА_2ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агротон" заборгованості на користь ОСОБА_1закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.