Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 серпня 2008 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2008 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на те, що з 23 травня 1981 року до 26 лютого 1991 року перебувала з відповідачем у шлюбі. Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 1990 року ОСОБА_7 зобов'язаний сплачувати на її користь аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця на утримання синів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Відповідно до довідки Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 16 квітня 2008 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 5 377 грн. 89 коп. Просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_7 вказані кошти.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги та просила суд також стягнути з відповідача на її користь 29 176 грн. 28 коп. неустойки за період з 1 квітня 2004 року до 19 травня 2005 року та 900 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 серпня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 672 грн. 95 коп. неустойки, 900 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2008 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 900 грн. витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити ухвалені у справі рішення в частині стягнення неустойки та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення неустойки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_6 на підставі ст. 196 СК України має право на стягнення з ОСОБА_7 неустойки в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд стягнув із відповідача на користь ОСОБА_6 672 грн. 95 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2004 року до травня 2005 року.

Проте повністю погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України (2947-14) аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Вирішуючи спір, суди вказаного не врахували, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2008 року (а.с. 16), яким частково задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та неустойки за прострочення сплати аліментів.

Суди на вказане уваги не звернули та не з’ясували, чи зверталася ОСОБА_6 до травня 2008 року до суду з позовом про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, чи ухвалювалось судом відповідне рішення та чи набрало воно законної сили й чи виконувалося.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення неустойки (пені) без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_6 про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що ОСОБА_8 представляв інтереси позивачки лише на підставі довіреності. У матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують, що ОСОБА_8 є фахівцем у галузі права й за законом має право на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 серпня 2008 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення неустойки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2008 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення витрат на правову допомогу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.