Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання частково недійсним договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк") про визнання частково недійсним договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 22 грудня 2005 року між ним та ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" був укладений договір банківського вкладу. Відповідно до умов зазначеного договору він передав банку 3 800 EUR на зберігання строком на 3 місяці, з 22 грудня 2005 року до 22 березня 2006 року, під 9,5% річних, а банк зобов'язався повернути у визначений договором строк суму вкладу і проценти за ним. У подальшому дію договору було продовжено двічі.

Посилаючись на те, що при продовженні строку дії договору відповідач в односторонньому порядку змінив розмір процентної ставки: з 22 березня 2006 року до 22 червня 2006 року на 6,5% річних, з 22 червня 2006 року до 22 вересня 2006 року на 6% річних, просив визнати недійсним п. 7 зазначеного договору та стягнути на його користь 65 EUR несплаченої різниці по процентах за договором і 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним п. 7 договору про депозитний вклад, укладений між ним та ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" 22 грудня 2005 року. Стягнуто із ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 413 грн. 38 коп. несплаченої різниці по процентах за договором депозиту та 81 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що п. 7 договору про депозитний вклад, укладений між сторонами, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки передбачає зміну процентної ставки за договором в односторонньому порядку.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом установлено, що 22 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" був укладений договір про строковий депозитний вклад. Відповідно до умов зазначеного договору позивач передав відповідачу на зберігання вклад у розмірі 3 800 EUR строком на 3 місяці, з 22 грудня 2005 року до 22 березня 2006 року, під 9,5% річних.

Відповідно до п. 7 договору про депозитний вклад при продовженні строку дії договору розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових договорів. У подальшому дію договору було продовжено двічі, а розмір процентної ставки зменшено до 6,5 % та до 6% річних.

Згідно із ч. 4 ст. 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Заперечуючи проти позовних вимог, ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" зазначав, що банк не зменшував розмір процентів за договором депозитного вкладу в межах строку вкладу, що новий розмір ставки встановлювався на новий строк при продовженні строку дії зазначеного договору та, що в межах строку дії договору процентна ставка не змінювалася.

Вирішуючи спір, суд указані вимоги закону залишив поза увагою, не визначився з характером спірних правовідносин, у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що банк не змінював в односторонньому порядку процентної ставки в межах кожного зазначеного строку дії договору, та не врахував, що п. 7 договору про депозитний вклад відповідно до вимог ЦК України (435-15) передбачено, що при продовженні строку дії договору розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для пролонгованих депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових договорів.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.