Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди дійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернення документів із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Полтавського районного суду від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 6 квітня 2004 року між ними було укладено договір оренди трактора К-701 терміном на один рік та орендною платою в розмірі 3 тис. грн. щомісячно. 17 травня 2004 року йому стало відомо, що трактор знаходиться без догляду, у технічно несправному стані та розукомплектований, що підтверджується актом державного інспектора Держтехнагляду від 25 травня 2004 року. Борг відповідача з орендної плати становить 10 тис. грн. Матеріальна шкода внаслідок розукомплектування та доведення трактора до технічно несправного стану складає: вартість мосту - 55 тис. грн., ручного гальма - 2 900 грн., шини 720/665 ФД№12 - 2 945 грн., НШ-100А-Зл - 446 грн., НШ-71В-Зл - 443 грн., сильфонів - 416 грн., ТНВД - 7 тис. грн., усього на суму 69 140 грн. Зазначеними діями відповідача йому нанесено моральну шкоду. Просив стягнути з відповідача на його користь 79 140 грн. матеріальної шкоди, 15 тис. грн. моральної шкоди та розірвати договір оренди.

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди дійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди, повернення документів із чужого незаконного володіння, посилаючись на ті ж самі обставини.

Ухвалою Полтавського районного суду від 12 жовтня 2007 року позови об'єднані в одне провадження.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 7 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 72 914 грн., орендну плату - 4 100 грн., компенсацію за моральну шкоду - 3 тис. грн., судові витрати - 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 678 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і направити справу на розгляд до господарського суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що неналежним виконанням умов договору оренди трактора орендар ОСОБА_2 спричинив орендодавцеві ОСОБА_1 матеріальні та моральні збитки.

Повністю з висновками судів погодитись не можна.

За положеннями ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 773 ЦК України).

Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (чч. 1, 2 ст. 779 ЦК України).

Судом установлено, що 6 квітня 2004 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди трактора К - 701 строком на 1 рік з орендною платою в розмірі3 тис. грн. щомісячно. У той же день трактор передано за актом приймання - передачі. 17 травня 2004 року ОСОБА_1 забрав трактор і провів його технічний огляд. Відповідно до актів державних інспекторів Держтехнагляду від 21 травня 2004 року та від 25 травня 2004 року встановлено ряд пошкоджень і несправностей трактора.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 212 цього Кодексу встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок суду про розмір матеріальної шкоди, завданої неналежною експлуатацією трактора, визначено за калькуляцією корпорації "Автосервіс Україна" від 11 червня 2004 року. Проте вказана калькуляція не може бути беззаперечною підставою для визначення розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, оскільки не містить інформації щодо предмета позову - спірного трактора. Нею абстрактно та безадресно визначено вартість певних запчастин із допискою про можливість надати їх за вказаною ціною на умовах 100% попередньої оплати (а.с. 7 т. 2).

У матеріалах справи також відсутні будь-які документи, які підтверджують ремонт трактора позивачем, вартість ремонту та запчастин, що були використані для цього.

Таким чином, висновок суду про розмір матеріальної шкоди не грунтується на належних, допустимих та достовірних доказах.

Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з приведенням трактора, який був джерелом існування сім'ї, у неробочий стан, позивачеві завдано моральної шкоди, проте не вказав норми матеріального права, на підставі якої стягнув компенсацію за її спричинення.

При цьому суд не врахував положення ст. 611 ЦК України, відповідно яких у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди не вбачається, що сторони передбачили такий наслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання як відшкодування моральної шкоди, як не передбачає такої відповідальності глава 58 ЦК України (435-15) , якою регулюються спірні правовідносини.

Ураховуючи наведене, висновок суду й у цій частині є передчасним.

Крім того, у позовній заяві, поданій 24 червня 2004 року, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди (а.с. 2-4 т. 1). У позовній заяві, поданій 28 липня 2005 року, ОСОБА_1 просив визнати цей договір оренди дійсним (а.с. 3-5 т. 2). У судовому засіданні позивач підтримав свій позов від 28 липня 2005 року (а.с. 88 т. 2), але не відмовився від позовних вимог про розірвання договору оренди, заявлених у позовній заяві від 24 червня 2004 року.

Виходячи зі змісту ст. ст. 213 - 215 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. У резолютивній частині рішення зазначається також висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково.

Тобто, при об'єднанні в одному провадженні кількох вимог повинно бути сформульовано, що саме постановив суд щодо кожної позовної вимоги.

Судом першої інстанції в порушення зазначених процесуальних норм не було розглянуто та ухвалено рішення щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди дійсним та його розірвання.

Зазначене також залишилось поза увагою апеляційного суду.

За положеннями ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються, зокрема, найменування господарства, його місцезнаходження господарства, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу). Згідно із ч. 3 ст. 4 цього Закону голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Формування складеного капіталу відбувається шляхом передачі майна членами фермерського господарства (ст.19 Закону).

Ураховуючи те, що спірний договір оренди уклав голова фермерського господарства "Надія" ОСОБА_1 з ПП ОСОБА_2, про що свідчать печатки, суду необхідно належним чином перевірити чи входить переданий в оренду трактор до складеного капіталу фермерського господарства "Надія", і залежно від установленого дати правову оцінку запереченням відповідача про господарську юрисдикцію цього спору.

Таким чином, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, а тому на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.