Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третя особа Перша Вінницька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину будинку, за касаційною скаргою Вінницької міської ради на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року,

У грудні 2007 ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2, якій належала частка будинку ІАДРЕСА_1.

Після смерті тітки вона користується цією частиною будинку, утримує її в належному стані та сплачує комунальні платежі.

Оскільки вона безперервно та відкрито володіє цим майном більше 10 років, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на частку спірного будинку з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 квітня 2008 року в позові відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року рішення місцевого суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги Вінницька міська рада посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та передаючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, та не обґрунтував належними доказами ухвалене рішення.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції;

6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

В порушення вимог закону суд апеляційної інстанції не встановив жодної з визначених законом підстав, за наявності яких рішення місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Пославшись на неповноту судового розгляду та невмотивованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України зазначене є підставою для ухвалення нового рішення по суті справи.

Оскільки визначені ст. 311 ЦПК України підстави для скасування рішення місцевого суду та направлення справи на новий розгляд відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав визначених законом процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.