Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, треті особи: відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, державне підприємство "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання її покупцем квартири та визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зняття з реєстраційного обліку, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2008 року,

В липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який в подальшому доповнила та уточнила. Позивачка зазначала, що в грудні 2003 року продала належну їй квартиру в м. Хмельницькому, а виручені кошти передала своїй дочці ОСОБА_2 для придбання для неї, позивачки, квартири в м. Дніпропетровську. За отримані від неї кошти ОСОБА_2 в січні 2004 році придбала квартиру АДРЕСА_1, яку оформила на себе і куди вселилася та зареєструвалася разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Посилаючись на те, що ОСОБА_2 обманула її, позивачка просила визнати укладений нею договір купівлі-продажу квартири в частині покупця недійсним, визнати її, позивачку, покупцем за цим договором та визнати за нею право власності на квартиру. Також оскільки 16 вересня 2005 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу, за яким відчужила спірну квартиру ОСОБА_5, позивачка просила визнати недійсним і цей договір, виселити зі спірної квартири ОСОБА_2 та її дітей і зняти їх з реєстраційного обліку в цій квартирі, стягнути з ОСОБА_2 25 000 грн., а з ОСОБА_5 10 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди, а також з ОСОБА_2 витрати, понесені нею у зв'язку з розглядом справи судом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2008 року в позові відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 січня 2009 року ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в зазначеній справі за поданою нею касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що при вирішенні позовної вимоги про визнання недійсним в частині покупця укладеного 21 січня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної квартири та визнання її покупцем за цим договором суд першої інстанції помилково визначив процесуальний статус продавця ОСОБА_7 як третьої особи, хоча він повинен бути залучений до участі у справі як співвідповідач.

Однак, з таким висновком погодитися не можна, оскільки позивачка не вказує в своєму позові на ОСОБА_7 як на порушника своїх прав, її позовна вимога стосується визнання недійсним договору лише в частині покупця ОСОБА_2 і відповідати перед позивачкою за такою вимогою ОСОБА_7 як продавець за цим договором не повинен, при вирішенні цієї вимоги суд не вирішував питання про його права та обов'язки.

Також апеляційний суд вказав, що до участі у справі слід було залучити нотаріусів, які посвідчували оспорені позивачкою договори купівлі-продажу квартири від 21 січня 2004 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, а також від 16 вересня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Однак, оскільки позивачка також не вказувала на нотаріусів як на порушників її прав, як на підставу вимог про визнання договорів недійсними не посилалася на їх неправомірні дії і судом не ухвалювалося рішення щодо прав та обов'язків нотаріусів, то висновок апеляційного суду про необхідність залучення їх до участі у справі також є помилковим.

Щодо невирішення судом вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 1 258 грн. 04 коп. недоотриманого пенсійного утримання, то ця вимога не перебуває в нерозривному зв'язку з вирішеними судом вимогами та ніяк не могла вплинути на їх вирішення, а тому саме по собі це порушення також не може бути підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення. Саме до цього зводиться роз'яснення, яке міститься в ч. 6 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) .

Не є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд і допущена судом першої інстанції неповнота при з'ясуванні обставин справи.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України слід скасувати та передати справу на новий апеляційний розгляд.

У зв'язку з цим на підставі ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню і ухвала судді Верховного Суду України від 26 січня 2009 року.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, п. 2 ст. 342, п. 6 ч. 1 ст. 344, ст. 348 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2008 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 26 січня 2009 року скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.