Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,

Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку домоволодіння, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначала, що в 2000 році вона разом з ОСОБА_3 в рівних частках за кошти своїх батьків придбала потребуючий ремонту та реконструкції будинок АДРЕСА_1 для переобладнання його в дві двокімнатні квартири. Договір купівлі-продажу будинку для полегшення оформлення дозволу на проведення його реконструкції був оформлений на ОСОБА_2 Отримавши від ОСОБА_1 необхідну суму коштів, ОСОБА_2 зобов'язалась переоформити будинок на ОСОБА_1 після того, як він буде зданий в експлуатацію. Оскільки цього зроблено не було, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати за нею право власності на частку спірного домоволодіння, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні жилим приміщенням та стягнути з неї 50 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2008 року рішення місцевого суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду з направленням справи на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, маючи на увазі батьків позивачки, які нібито давали їй гроші на придбання спірного будинку та можуть мати у справі майновий інтерес.

Погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки до нього суд дійшов із порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Суть апеляційного провадження полягає в новому розгляді й вирішенні справи, оскільки за умов, визначених ст. 303 ЦПК України, він має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів, наявних у справі.

Разом з тим на порушення зазначених положень закону апеляційний суд матеріалів справи належним чином не перевірив, вийшов за межі доводів апеляційної скарги та не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не вирішував питання щодо прав та обов'язків батьків позивачки, оскільки вони учасниками правочину не були, своїх претензій до відповідачки в судовому засіданні не пред'являли, самостійних вимог на спірне майно не заявляли, з відповідним позовом до суду не звертались.

Можливе ж порушення їх прав в майбутньому не є підставою для скасування ухваленого судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Таким чином, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, безпідставно послався на п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, а, маючи повноваження, передбачені ст. 309 ЦПК України щодо ухвалення нового рішення або зміни рішення суду, від виконання своїх процесуальних обов'язків ухилився.

За таких обставин рішення апеляційного не може вважатись законним й обґрунтованим і в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.