Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 травня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частин будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 є її сини: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Однак, позивач ОСОБА_6 не може прийняти спадщину, оскільки 11 січня 2008 року його мати ОСОБА_9 склала заповіт на все своє майно на ім’я ОСОБА_7 Однак, на думку позивача, спадкодавиця на момент підписання зазначеного заповіту не розуміла значення своїх дій. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсним заповіт, складений 11 січня 2008 року на ім’я ОСОБА_7

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 травня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує певне коло питань, які суд повинен вирішити під час ухвалення рішення у будь – якій справі (стаття 214 ЦПК України).

При цьому зобов’язаний встановити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Доказами, як зазначено у статті 57 ЦПК України, є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Ці дані встановлюються у тому числі і на підставі висновків експертів.

За заявою осіб, які беруть участь у справі, для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, відповідно до статті 143 ЦПК України, призначається експертиза.

У разі, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, призначення експертизи є обов’язковим (пункт 2 частина перша статті 145 ЦПК України).

Установлено, що для доведення обставин про те, що у момент укладення заповіту ОСОБА_9 не могла розуміти значення своїх дій і не могла ними керувати, позивач заявив клопотання про призначення судово – медичної експертизи для встановлення психічного стану матері.

Однак, суд у порушення вимог процесуального права, відмовив позивачу у призначенні експертизи.

При розгляді справ суди не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов’язковим.

Отже, судом не з’ясовано обставини справи та не надано їм оцінки, а також порушено норми процесуального права.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 травня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.