Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) "Агрофірма "Лисівська" про стягнення заборгованості з орендної плати за передане в оренду майно,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2000 році загальними зборами членів КСП ім. ХХII партз'ізду Красноармійського району Донецької області прийнято рішення про реформування і було утворено комісію з реорганізації КСП ім. ХХII партз'ізду Красноармійського району Донецької області. До повноважень комісії входило прийняття рішень щодо виділу майна колишнім членам КСП на майнові паї. Загальна вартість майна, що підлягала паюванню, склала 6 659 405 грн. Частка позивачки у спільному майні склала 385 327 грн. або 5, 786 %, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майно члена колективного сільськогосподарського підприємства від 12 квітня 2000 року. Комісією КСП 12 квітня 2000 року прийнято рішення про виділення майна КСП у спільну часткову участь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на загальну суму 1 302 198 грн., згідно часток (паїв), які перебувають у власності кожного. 13 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ТОВ " Агрофірма "Лисівська" укладено договір оренди. Умовами цього договору передбачено обов'язок орендаря виплачувати орендну плату у розмірі 1 % від загальної вартості майна на рік. Однак з моменту укладення договору оренди і по день звернення до суду відповідач не сплачував орендну плату за користування орендованим майном. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути із ТОВ "Агрофірма "Лисівська" на її користь орендну плату у розмірі 23 119 грн. 62 коп.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 зменшила розмір орендної плати, яка підлягає стягненню до 11 559 грн. 81 коп.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2007 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2007 року скасовано. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Лисівська" на користь ОСОБА_1 вартість оренди майна за період з 2004 року по 2006 рік у розмірі 10 919 грн. 52 коп., неустойку за період з листопада 2006 року по квітень 2007 року у розмірі 2 158 грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 180 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Лисівська" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підставі встановлених фактів судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про взаємовідносини сторін.

Проте, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, які передбачені статтею 309 ЦПК України, можна звести до двох підстав: незаконність і необґрунтованість рішення суду.

Необґрунтованим є рішення в якому неправильно встановлено фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, у недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

При цьому суд апеляційної інстанції наділений правом досліджувати нові докази, що породжує його право на самостійну їх оцінку та встановлення нових фактів (стаття 303 ЦПК України).

Установлено, що судом апеляційної інстанції стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Лисівська" на користь ОСОБА_1невиплачені кошти за договором оренди майна з правом викупу від 29 грудня 2004 року.

Проте, ОСОБА_1 звернулася із позовом до ТОВ "Агрофірма "Лисівська" про стягнення орендної плати за договором оренди майна від 13 червня 2000 року.

Ухвалюючи нове рішення та стягуючи кошти за договором оренди майна з правом викупу від 29 грудня 2004 року суд апеляційної інстанції не зазначив встановлені нові факти, з наданням їм належної оцінки, та визначені відповідно до них правовідносини, а також не навів мотивів стягнення коштів на підставі договору оренди майна з правом викупу від 29 грудня 2004 року.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лисівська" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2007 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.