Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Прокопчука Ю.В.,

Перепічая В.С., Пшонки М.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на відновлення житлового будинку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 1 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2009 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачці на праві приватної власності належав АДРЕСА_1. У квітні 2007 року він уклав із нею усний договір купівлі-продажу цього будинку за 5 тис. доларів США та в якості завдатку передав їй 200 доларів США, а вона йому – ключі від будинку. У квітні 2007 року він із родиною вселився до будинку, зробив у ньому ремонт. Проте у вересні 2007 року ОСОБА_4 повідомила, що має намір продати будинок за 10 тис. доларів США, які він не мав можливості виплатити, і вона запропонувала йому виселитися з будинку.

Просив стягнути з відповідачки 4 417 грн. у рахунок відшкодування проведених ним витрат на поліпшення будинку та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 1 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто на його користь із ОСОБА_4 4 417 грн. у рахунок відшкодування витрат на поліпшення будинку.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з власника будинку ОСОБА_4 4 417 грн., місцевий суд виходив із того, що позивач, як добросовісний володілець будинку відповідачки з її згоди, провів ремонт будинку, вважаючи, що з останньою буде оформлено договір купівлі-продажу ним цього будинку, має право на відшкодування понесених під час такого володіння витрат в сумі 4 417 грн.

Свій висновок суд обґрунтував ч. 4 ст. 390 ЦК України, якою передбачено право добросовісного набувача (володільця) залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, то добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Висновку про добросовісність володіння позивача в користуванні будинком відповідачки суд першої інстанції дійшов на підставі визнаних сторонами обставин щодо їх домовленості про укладення договору купівлі-продажу належного ОСОБА_4 будинку, передачі ОСОБА_3 ключів та відповідачці частини коштів, обізнаності власниці з 6 травня 2007 року про проведення ремонту в будинку та про припинення між сторонами відносин з продажу у вересні 2007 року.

Такий висновок підтверджено матеріалами справи.

Проте висновок суду про необхідність стягнення з власниці будинку понесених добросовісним володільцем вартості вкладу в ремонт будинку суперечить нормі, на підставі якої суд ухвалив рішення.

Висновком будівельно-технічної експертизи (а.с. 38-54) підтверджено, що кошторисна вартість проведених у будинку ремонтних робіт складає 4 417 грн. і виконання робіт на цю суму забезпечили приріст ринкової вартості будинку на 2 406 грн.

Суд неправильно застосував ч. 4 ст. 390 ЦК України про право добросовісного володільця на відшкодування здійснених ним витрат у сумі, на яку збільшилась вартість майна, та помилково стягнув із власника відремонтованого майна всю суму витрат, замість витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна, що згідно із зазначеним висновком експертизи складає 2 406 грн.

Апеляційний суд ці порушення залишив поза увагою та необґрунтовано відхилив апеляційну скаргу.

За таких обставин судові рішення у справі в частині вимог про відшкодування витрат позивача підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення цих вимог зі стягненням із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 406 грн.

У решті – судові рішення відповідають нормам матеріального права, вони ухвалені з дотриманням процесуальних норм й доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому в цій частині їх слід залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 337, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 1 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2009 року в частині вимог про відшкодування витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 406 грн. на відшкодування витрат на ремонт будинку.

У решті – судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.