Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" про визнання незаконними акта та рішення про нарахування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2008 року,

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1, газопостачання до якого здійснював відповідач.

У результаті перевірки лічильника газу в його будинку працівниками відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" (далі - ВАТ "Дніпропетровськгаз") 23 лютого 2002 року було складено акт про виявлення пошкодження заводської пломби на вказаному лічильнику та у зв'язку із цим запропоновано встановити новий лічильник і нараховано до сплати кошти в сумі 1 812 грн. 05 коп.

Згідно з висновком експертизи зазначений лічильник є придатним до застосування.

У зв'язку із цим, вважаючи дії ВАТ "Дніпропетровськгаз" щодо незаконного покладення на нього обов'язків стосовно заміни лічильника й оплати вказаної суми неправомірними, просив визнати незаконними акт від 23 лютого 2002 року та рішення про нарахування йому коштів у розмірі 1 812 грн. 05 коп. і стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2004 року провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від цих вимог.

Рішенням того ж суду від 2 липня 2004 року позов задоволено, визнано незаконними акт ВАТ "Дніпропетровськгаз" від 23 лютого 2002 року й рішення цього товариства про проведення розрахунків обліку спожитого газу в будинку позивача за нормами для населення за період з 11 лютого 2002 року до 15 березня 2002 року та з 21 березня 2002 року до ухвалення рішення.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2008 року зазначене рішення скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що акт і розрахунок вартості природного газу, спожитого без обліку, не встановлюють для позивача будь-яких передбачених законодавством обов'язків, тому їх складання не може порушувати прав позивача.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 4 ЦК Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, крім іншого, також унаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків; унаслідок інших дій громадян і організацій.

Згідно із ч. 1 ст. 6 ЦК Української РСР захист цивільних прав здійснюється судом у встановленому порядку шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Відповідно до п. 34 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (2246-99-п) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Правила) про порушення, допущені споживачем під час користування газом, відповідальні представники газотранспортної чи газопостачальної організації у його присутності складають акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. На підставі акта визначається розмір завданих споживачем збитків, які відшкодовуються ним відповідно до законодавства.

Згідно з п. 38 Правил в разі, якщо між споживачем і газопостачальником чи газотранспортною організацією не досягнуто згоди про надання послуг з газопостачання, їх оплати тощо, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, актом ВАТ "Дніпропетровськгаз" від 23 лютого 2002 року встановлено, що при перевірці лічильника газу в належному позивачу будинку АДРЕСА_1 виявлено порушення заводської пломби на вказаному лічильнику, є відбиток, але не заводський (а.с. 22).

Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 оскаржував дії працівників ВАТ "Дніпропетровськгаз" щодо незаконного покладення на нього обов'язків стосовно заміни лічильника й оплати суми збитків неправомірними у зв'язку з виявленням пошкодження заводської пломби на лічильнику, вважаючи їх неправомірними та такими, що порушують його права. Зокрема, вважав неправомірним нарахування йому для оплати коштів у розмірі 1 812 грн. 05 коп., які він повинен сплатити у зв'язку з виявленням указаного порушення.

Відповідно до пояснень представника позивача ОСОБА_1 було відмовлено в установленні лічильника, оскільки він повинен сплатити кошти в розмірі 1 812 грн. 05 коп. (а.с. 55).

Отже, з урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що в ОСОБА_1 через дії працівників ВАТ "Дніпропетровськгаз" виникли обов'язки, покладення яких на нього він вважав неправомірним, позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав, які вважав порушеними.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212, 214 ЦПК України фактично не розглянув спір по суті та не вирішив під час ухвалення рішення питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи тощо.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.